1917, 7 квітня (25 березня) – в Києві почала виходити «Нова рада», українська щоденна газета, яка видавалася до лютого 1919-го.

Видання започатковано як орган Товариства підмоги літературі й науці і мало стати продовження газети «Рада» (1906-1914), закритої урядом влітку 1914-го. Фінансову підтримку надав Євген Чикаленко, до організації видання долучилися Сергій Єфремов, Михайло Грушевський, а першим редактором став Андрій Ніковський.

Серед матеріалів першого номеру – програмова стаття Михайла Грушевського «Велика хвиля» («Мусимо тримати руку на пульсі народного життя і йти в ритм його биття. Воно тільки нам закон…»), відозва ради ТУП, ухвалена ще 21(8) березня.

«Історія Росії за імператорський, петербургський період – була суцільною історією гніту, поневолення народів, експлуатацій трудящих мас боротьби з вільною думкою, з пробами вийти на битий шлях вселюдського розвитку, – писав Сергій Єфремов у статті «На порозі майбутності». – Бюрократизація і централізація всіх форм державного життя зробилась одною політикою урядових сфер; знаменита триєдина формула – «православие, самодержавие и народность» – єдиним гаслом і міркою придатности до життя. Все, що з цією міркою не сходилось, що не вкладалося на Прокрустовім ліжку офиціяльної Росії – без жалю стиналося й одкидалось геть… Микола ІІ заплатив троном за уперте небажання зрозуміти потреби часу й зректися прерогатив азіятського деспота.

Вільна, широка дорога стелеться тепер перед Росією, перед всіма її народами. За цих три тижні, відколи засяло сонце волі, зроблено величезну організаційну работу, зібрано розпорошену людську масу в міцні лави борців за основи вільного ладу...

Не можна й неповинно будувати нове з старих зразків. Централізована республіка була б величезним лихом для держави, яке воскресило б не одну рису з централізованої самодержавної монархії. Отже щирі прихильники нового ладу мусять перейти до ідеї федеративної республіки, що забезпечила б автономію і вільний розвиток усім народам і краям держави. Ідея федерації за останні дні здобула багато нових позицій, але ще треба їй до останку викорінити ти централістичні звички й традиції, бо тільки на цьому погодяться усі народи Росії й тільки за федеративного ладу перед нею справді стануть берижні перспективи – розвитку цілого в розвиткові її частин, вільних і рівних».

Сергій Єфремов був одним із провідних публіцистів видання, він же у подальшому змінив Андрія Ніковського на посаді головного редактора. Газета широко висвітлювала суспільно-політичні події, друкувала важливі законодавчі рішення.

«Нова рада» припинила існування 9 лютого 1919-го, після захоплення Києва більшовиками. Повні комплекти газети збереглися в Науково-довідковій бібліотеці центральних державних архівів України в Києві.

Сергій Горобець, Український інститут національної пам’яті

Фото: antikor.com.ua.