«Михайло Шевченко як поет гостро публіцистичного плану з виразними ознаками оборонця національної гідності заявив про себе ще студентом. Саме тоді він потрапив у силове поле органів держбезпеки, але не зламався і не дався «до рук», - писав про молодшого товариша Борис Олійник. Глибоке розуміння соціальних процесів диктує публіцистичну напругу поезії Шевченка, знамено якої високо тримає справжній поет.

Михайло Васильович Шевченко успішно працював секретарем Київської письменницької організації, директором Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, директором Літфонду Спілки письменників України, секретарем СПУ. Упродовж багатьох років М.В.Шевченко був незмінним головою оргкомітету Міжнародного Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій, ініціював створення обласних земляцтв у Києві. Член Національної спілки письменників України М.Шевченко має вагомі творчі здобутки і нагороди за високу художню майстерність.

Твори його збірок «Травневе поле», «Балада про любов», «Глибокий шлях», «Мені на цьому світі не нажитись», «Молитва для двох», «Перед горою Чернечою» та багатьох інших розкривають громадянську позицію автора. Поет активно пропагує вічні духовні цінності: доброту, чесність, совісність, патріотизм.

У вересні 2010 року лауреат багатьох престижних вітчизняних премій М.В.Шевченко був удостоєний Чернігівської обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського за збірку поезій у трьох томах: «Час і я», «Я і Час», «Час поза мною».