4 червня 2023 року – це день, коли в нашій державі вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії рф проти України. Його було встановлено відповідно до постанови Верховної Ради України від 1 червня 2021 року.

За інформацією офісу Генерального прокурора від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну в нашій державі вже загинуло 484 дитини, поранено – 992, а примусово депортовано російськими окупантами – 19 500 хлопчиків та дівчаток різного віку. Також розслідується 2900 воєнних злочинів, вчинених проти дітей. І ці цифри враховують лише офіційно зареєстровані випадки. Страшно подумати, на скільки ще може збільшитися їхня кількість! Адже за кожним числом – скалічена сім’я, невимовний біль та горе для батьків, який неможливо нічим угамувати. Смерть кожної дитини – це страшна трагедія не лише для сім’ї, а і для цілого народу, держави.

На початку червня в Чернігові відбулася виставка, ініційована платформою пам’яті Меморіал «Втрачене дитинство». Вона розповідає історії дітей, що загинули від збройної агресії росії в Україні. Серед них є історія 13-річного хлопчика із Чернігова Олександра Шпилевського. 9 березня 2022 року разом із мамою він намагався урятуватися та вибратися із взятого в облогу Чернігова, тому їхав у евакуаційній колоні, тримаючи в руках кота Мурчика, якого родина не могла залишити напризволяще. Раптово ворог почав гатити по людях, їх розкидало навсібіч. Хлопчик отримав важкі поранення – уламки побили все тіло. Незважаючи на свої рани, мама доправила сина до лікарні. Останні миті життя найрідніша була поруч із Сашком…

5 березня 2022 року загинула 12-річна Вероніка Куц із Чернігова. Разом із мамою, вітчимом та маленькою сестричкою Варею родина намагалася на авто виїхати з міста. Аж ось машину довелося зупинити – вітчим вийшов на дорогу, щоб прибрати каміння, яке заважало проїзду. Мить – і мама дитини вже у крові, а вітчим кричить: «Виходьте з машини!». Коли дівчинка вийшла з авто, уламок прилетів їй у голову. На тому ж шляху помер і її вітчим…

8 березня 2022 року в селі Юрівка на Житомирщині загинули двійнята Ніколь і Денис Дейнеко. Малюкам було всього 1 рік і 1 місяць. У їхній будинок влучила російська ракета, забравши в одну мить життя дітей, їхньої мами, бабусі та дядечка. Тепер будинку, де жила родина, немає. Як і самої родини…

13 березня 2022 року рф забрала життя 15-річної Дарини Сидоренко, що проживала у селі Дергачі на Харківщини. Коли тільки почалося повномасштабне вторгнення росії в нашу державу, разом із батьками дівчинка переселилася до підвалу. Але одного дня, коли обстріли неначе вщухли, сім’я повернулася додому. Аж ось вночі ворог почав знову нещадно гатити. Прибігти до сховища родина не встигла – в їхню оселю влучив ворожий снаряд. Дівчину привалило уламками…

14 липня 2022 року у Вінниці ворожа російська ракета забрала життя 8-річного Кирила П’яхіна, який евакуювався у це місто з Херсону. Того дня ракета влучила в одну з вінницьких будівель. У той момент хлопчик разом із дядьком був в автівці неподалік. Дитина загинула миттєво від уламку. Потім їхня машина вибухнула…

16 грудня 2022 року Артем Корнійчук, якому було всього 1 рік і 7 місяців, загинув у себе вдома у Кривому Розі разом із мамою і татом. Немає тепер серед живих і їхньої сусідки. Через російську ракету зруйнована квартира не лише маленького Артемка, а і весь під’їзд його будинку…

9 жовтня 2022 року 9-річний Микита Левченко спокійно спав у своєму ліжечку вдома у Запоріжжі. Аж ось у його будинок влучила російська ракета. В один момент не стало і його бабусі та дідуся…

20 серпня 2022 року трагічно загинула 9-річна Анна Соколова із Маріуполя. Разом із мамою дівчинка намагалася покинути місто двічі, але окупанти спиняли їх, тож доводилося повернутися назад. Будинок Анни обстрілювали не раз. Після одного з прильотів у їхній квартирі вирвало вікна та двері. Спустившись у підвал із мамою, рахували прильоти по будинку та поруч. Їх було 17. Десь під ранок будинок не витримав. Плити, що були над підвалом, почали просто падати на людей. Уламками дитині затисло ноги. Мама Анни вибралася з підвалу і винесла звідти одну живу дівчинку та почала кликати чоловіків на допомогу, аби дістати з-під завалів дочку. Та їм не вдалося це зробити. А невдовзі весь під’їзд обвалився. Разом з п’ятьма іншими людьми Анна Соколова була похована під завалами…

Кожна історія про невинно убієнних українських дітей, яку розповідає платформа пам’яті Меморіал, - це невимовний біль, гірка втрата і найзапекліший гнів, який тепер ми відчуваємо до окупанта.