Головна » 2016 » Квітень » 4 » Над небозводом рідного народу поет – як знак розбитого ярма: до 75-річчя з дня народження Леоніда Горлача
Над небозводом рідного народу поет – як знак розбитого ярма: до 75-річчя з дня народження Леоніда Горлача
14:15

4 квітня святкує свій 75-річний ювілей знаний український поет, лауреат Шевченківської премії та численних Всеукраїнських і міжнародних премій Леонід Горлач.

Народився поет 1941 року на Чернігівщині у містечку Ріпки. Дитинство Леоніда Никифоровича минуло у селі Червоний Колодязь Ніжинського району.

Закінчив Ніжинський педагогічний інститут.

Протягом життя Леоніду Горлачу довелося попрацювати в пресі, в апараті Національної спілки письменників України, обіймати посаду директора у Бюро пропаганди художньої літератури. А ще Леонід Никифорович є учасником установчих зборів товариства Чернігівське земляцтво у м. Києві та працює головним редактором земляцької газети «Отчий поріг».

В українську літературу Леонід Горлач прийшов на хвилі підйому руху «шістдесятників». Перша збірка поезій Горлача побачила світ 1965 року, коли йшли ще гарячі дискусії, але невдовзі почалися арешти перших хоробрих. Його поезія запам’ятовувалась свіжістю мислення, відчуттям внутрішньої культури, тактовності у поводженні зі словом.

Родом з древньої Сіверської землі, поет залюблений у її героїчну історію:

Люблю я Любеч світлою любов’ю

за плин Дніпра, високий княжий дух,

за те, що сотні раз политий кров’ю,

він коренем і кроною не струх.

Ніжинський педінститут – альма-матер Леоніда Горлача, цей особливий освітній осередок, виховав з нього талановиту особистість, тонкого лірика, який гостро реагував на красу природи, особливо відчував духовну ауру життя.

Десь там, у тумані,

ходять лані, наче пані.

Сонця промені булані

на луги золототкані

пастися ідуть.

Легковажний оптимізм з часом зникає з віршованих рядків Леоніда Горлача, бо життєвий досвід і мудрість приносить нові невеселі думки, що виливаються в таких рядках:

Цей час не мій –

Я в ньому, як на пласі,

І лиш одна печаль мене втіша:

колись, як образи в іконостасі,

засвітяться слова мої й душа.

Це вже зовсім інший Леонід Горлач, душа його шукає розради у далеких днях і він послідовно й наполегливо творить епічну панораму нашої держави. На всі сучасні події він дивиться з далекої, мовби тисячолітньої відстані. Події і люди в поета немов виходять із рамок минулого і з’являються на екрані сьогоднішнього. «Мамай» та «Мазепа», задум яких Горлач проніс крізь десятиліття – його творчі вершини.

Біографію факту окремого індивіда автор талановито вписує в біографію нації. Він вміє вести оповідь широко, панорамно, мистецьки вплітає в оповісті таємничим світлом ліричні відступи у панорамне полотно твору.

Історичний роман у віршах «Мазепа» допомагає нам зрозуміти історичну правду про роль в нашій історії Івана Мазепи – гетьмана, українського патріота, якого все ще бракує в сучасній незалежній Україні.

Гроза гриміла. Морок колотивсь.

А десь лунився шлях за вістунами,

щоб між часами давніми і нами живий

Мазепа свічкою світивсь.

Нині творчий доробок письменника складає близько п’ятдесяти книг поезії, прози, публіцистики, критики, дитячих творів.

Цього квітневого дня колектив музею-заповідника М.М. Коцюбинського щиро вітає талановитого поета, нашого доброго і близького товариша, шанувальника творчості М.Коцюбинського Леоніда Горлача з ювілеєм творчого зростання.

Ми радіємо за Вашу непохитну віру, що промовляє до нас з прекрасних поетичних рядків:

Ніщо не висохне, що Богом нам дано –

оце ось небо, що вросло у води,

цей вітер – вершник вічної свободи,

що дзвонить нам у срібне стремено.

І я не висохну, допоки цим живу,

як дихаю, і не питаю права,

бо і Дніпро, й Десна – моя держава,

бо я у них до вічності пливу.

Марія Москаленко,

завідуюча відділом музею-заповідника

М.Коцюбинського




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 1260 | Додав: Kotia | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість