У номінації «Народознавство» на здобуття літературно-мистецької премії ім. М.Коцюбинського претендує Олександр Ковальчук.

Олександр Герасимович Ковальчук – літературознавець, доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя. У 1972 році закінчив Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.Гоголя за спеціальністю «Вчитель української мови та літератури». З того ж року почав працювати в університеті (кафедра української мови). У 1976 році захистив кандидатську дисертацію. У 1981 році отримав звання доцента. У 1993 році захистив докторську дисертацію за темою «Український повоєнний роман». У 1994 році отримав звання професора.

З 1979 і до цього часу працює на кафедрі української літератури, яку очолював з 1980 по 2012 рік. За ці роки сформував наукову школу («Ніжинська школа» в українському винниченкознавстві).

Викладає курс української літератури ХХ ст.

Серед основних напрямків наукової роботи: українська проза ХХ ст., творчість М. Гоголя, В. Винниченка, М. Коцюбинського.

Пан Олександр є автором 162 наукових статей, за його авторством виданий підручник з української літератури для 11 класу та низка монографій, три з яких свого часу входили до рейтингу «Книга року»: «Краса і сила у практиках повсякдення (творчість В. Винниченка 1902-1920 рр.)» (2008 р.), «Гоголь: буття і страх» (2009 р.), «Роман В. Винниченка «Записки Кирпатого Мефістофеля» («вища людина» у структурі буття)» (2011 р.).

Наприкінці 2015 року світ побачила нова літературознавча праця Олександра Герасимовича – монографія «Візуальне у творчості М.Коцюбинського», за яку автора і висунуто на здобуття премії ім. Великого Сонцелюба.

Монографія «Візуальне у творчості М. Коцюбинського» – це спроба окреслення сфери візуального у координатах літературного тексту. Адже, як зазначає автор, візуальне у творчості М. Коцюбинського зазнає своєрідної еволюції, починаючи від статичного, далі поступово набирає динаміки і через тілесне та психологічне поступово виходить на рівень онтологічного. А дослідження цього модусу літературного тексту дозволяє глибше зрозуміти як творчість самого письменника, так і світобачення людини кінця ХІХ – початку ХХ століття.