Теплі дружні стосунки і глибока діяльна любов до української культури поєднували Михайла Коцюбинського з Миколою Лисенком. Листування між ними розпочалося у січні 1898 року, особисте знайомство відбулося 1901 року у Чернігові.

В альманасі на згадку про Пантелеймона Куліша «Дубове листя» (1903) упорядники видання М.Чернявський, М.Коцюбинський і Б.Грінченко вмістили ноти музики М.Лисенка до вірша П.Куліша «Удосвіта встав я…» Того ж року чернігівці, як і всі українці, відзначили 35-річчя творчої діяльності Миколи Віталійовича Лисенка. Вітальний адрес композиторові-ювіляру склав М.Коцюбинський, малюнок до нього зробив І.Рашевський, а 79 наших земляків-шанувальників таланту видатного українського музики підписали вітання.

28 лютого 1907 року голова чернігівської «Просвіти» Михайло Коцюбинський організував у нашому місті концерт Миколи Лисенка, що відбувся у величезній залі Дворянського зібрання. Учасники чернігівського концерту відомий співак і педагог О.Мишуга, його учениці Сагуцька і Потоцька довго згадували, як блискуче, з тріумфальними оваціями пройшов концерт, що вилився у справжнє свято.

У вітальні гостинного дому Коцюбинських того ж вечора Микола Лисенко виконував улюблені мелодії письменника: «Гімн», «Елегію», «Пісню без слів».

«Батько завжди з вдячністю згадував, як тепло зустрічав його Михайло Михайлович в Чернігові, з якою гарячністю взявся він… за організацію великого концерту Лисенка за участю відомого співака Олександра Мишуги.

Буваючи в літературних справах у Києві, Михайло Михайлович ніколи не минав нагоди побувати у Лисенків…

Досить було хоч раз побачити Михайла Коцюбинського, щоб полюбити його на все життя. Микола Віталійович давно знав і любив Коцюбинського як письменника. Він не раз говорив мені, що в творах його стільки поезії, мелодійності, що так і хочеться перекласти їх на музику…», - згадував син Миколи Віталійовича Остап.

«На милу незабудь дорогому, високошанованому землякові М.М.Коцюбинському від М.Лисенка. Київ, 13 вересня 1907 р». – такий дарчий напис залишив Микола Віталійович на світлині, подарованій чернігівському другові. То був рік найбільш активного їхнього листування і спілкування.