Щорічно весь світ відзначає Міжнародний день рідної мови 21 лютого. Це свято з’явилося нещодавно. Його запровадили наприкінці 1999 року на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО для захисту культурної та мовної багатоманітності.

Подія, що передувала заснуванню Міжнародного дня рідної мови, була трагічною. 21 лютого 1952 року в Бангладеші люди вийшли на демонстрацію проти заборони влади використовувати рідну мову країни – бенгальську мову. Ця демонстрація була жорстоко придушена. Після цього в Бангладеші почали відзначати день полеглих за рідну мову. А з лютого 2000 року таке свято відзначають і в Україні.

Безперечно, мова, це душа народу. У мові відображаються світогляд, духовний та інтелектуальний розвиток етносу. Народу не існує без мови.

Ти велична і проста.

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Мова – пісня колискова.

Мова – матері вуста. (І.Багряний)

Мова розвивається разом із суспільством, у якому існує. Використовуючи мовні засоби, люди спілкуються між собою, передають свій досвід із покоління в покоління. Мова виконує одразу багато функцій: комунікативну, пізнавальну, мислетворчу, виражальну, емоційну.

Нині у світі налічується майже 6 тисяч мов. Та половина з них – на межі зникнення. Вважається, що мова може зникнути, якщо нею перестали користуватися понад 30% усіх носіїв мови.

Державність української мови в Україні закріплена на рівні Конституції. У статті 10 Головного Закону вказано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

Українська мова була на вустах наших дідів та прадідів, матерів та бабусь. Нею найрідніші співали колискові своїм діткам. Український народ плакав та сміявся українською. Тож ми обов’язково маємо любити та шанувати свої рідну мову, а ще – берегти і плекати її для наступних поколінь!