Неможливо забути про одну з надважких сторінок в історії людства, коли в ніч із другого та третє серпня 1944 року в нацистському таборі Аушвіц-Біркенау (Освенцим) було винищено так званий «Циганський табір». Тоді в газовій камері було вбито близько 4300 ромських жінок, чоловіків та дітей. За приблизними підрахунками науковців у світі протягом війни нацисти вбили близько 200 тисяч ромів.

Нині ж саме цього дня, 02 серпня, запроваджено Міжнародний день пам’яті про нацистський геноцид ромів в Україні. Так само, як і євреїв, нацисти хотіли винищити їх фізично. Та протягом тривалого часу навіть після того, як Гітлер зазнав поразки, геноцид ромів залишався поза увагою. В наші ж дні пам’ять про це повертається до світової спільноти.

Фізичне знищення націй або руйнація їхньої ідентичності – це риса, що притаманна нацизму та сталінському комунізму так само, як і мова ненависті, навішування ярликів на окрему соціальну групу чи цілу націю через псевдозагрозу, яку вона нібито може чинити. Майже незбагненним залишається той факт, що навіть після поразки нацизму та міжнародного трибуналу над нацистськими злочинцями, ромів продовжували і далі дискримінувати у німецькому суспільстві. На них самих перекладали провину за злочин. Так, наприклад, вважалося, що причиною переслідування ромів була не системна расова політика нацистів, а «асоціальна поведінка» представників цієї національності.

Аби з’явилося розуміння ситуації під іншим кутом зору, знадобилася зміна цілих поколінь та захист своїх прав самими ромами. Такі зміни в Німеччині відбулися після показового голодування протягом тижня чоловіків-ромів біля меморіалу в колишньому концтаборі в Дахау в 1980 році. Ця подія набула міжнародного розголосу. А через два роки канцлер ФРН Гельмут Шмідт на офіційному рівні визнав переслідування ромів нацизмом.

В Україні відповідно до постанови Верховної Ради від 8 жовтня 2004 року № 2085-IV «Про відзначення Міжнародного дня геноциду ромів» Міжнародний день пам'яті про нацистський геноцид ромів в Україні відзначається на державному рівні.