Дещо про семінарії… Духовні семінарії готували священнослужителів і давали загальну середню освіту. Крім загальноосвітніх наук тут вивчали психологію, логіку, філософію, стародавні мови: латину та грецьку, а також   німецьку або французьку мови. На уроках літератури вивчали класичні твори, у старших – 5 та 6 богословських класах – моральне та догматичне богослов’я, священне писання, ораторське мистецтво.

Але семінаристи у першу чергу були молодими людьми, відкритими всім позитивним і негативним проявам життя, навіть революційним настроям. Тож, крім заходів, присвячених майбутній професії, у семінарії проводилися й літературно – музичні вечори, у яких брали участь семінарські (найкращий у місті Авт.) хор, духовий оркестр, оркестр народних інструментів, прекрасні читці та декламатори. На такі вечори запрошувалися вихованки Чернігівського єпархіального училища та   гімназистки. Саме на таких вечорах частим гостем був Михайло Коцюбинський.

Семінаристам запам’ятався вечір, присвячений Тарасу Шевченку, душею якого був Михайло Коцюбинський. Через деякий час молодих людей запросили до письменника на «літературну суботу». Родина Михайла Коцюбинського була простою й привітно зустріла молодь. Гості збиралися не одразу. Ті, хто приходив раніше, групами вели бесіди. Коли збиралися всі – хтось з більш досвідчених робив повідомлення на літературну або іншу тему. Читали свої вірші Павло Тичина та Василь Еланський.

Михайло Коцюбинський був душею «субот» – іскристий гумор, дотепність. Але   водночас він був серйозним співбесідником і вчителем для семінаристів. Останні знали, що письменник був важкохворою людиною, але його смерть стала несподіванкою і справила на них приголомшливе враження. Семінаристи обговорювали між собою можливість взяти участь у похороні письменника. Але семінарське начальство категорично заборонило це робити.

Наведені вище спогади перебувають на зберіганні в Державному архіві Чернігівської області в особовому фонді Дмитра Бочкова (бібліограф, краєзнавець, член Чернігівської губернської вченої комісії), Ф. Р–8860. Оп. 1. Спр. 55.