У колі близьких друзів Михайло Коцюбинський бував дуже веселим. Власне про його товариськість згадували сестри Недоборовські, які познайомилися з письменником 1883 року.

За словами Марії та Олександри Недоборовських, у цей час Михайло Михайлович був вище середнього зросту, худий, блідий, з матовим обличчям. Був у ті роки вже зовсім лисим, але на слабість здоров’я ніколи не скаржився; бороди не брив. Взимку носив покритий синім сукном кожух із сивим смушевим коміром і сиву смушеву шапку, а літом носив бриля. Задумливий, неговорливий, на перший погляд навіть суворий, Михайло Михайлович не любив ділитися з іншими своїми думками, він більше любив слухати, ніж говорити. Але у близькому товаристві іноді бував дуже веселим: багато жартував, смішив публіку.

Михайло Михайлович любив, щоб компанія збиралась у нього і завжди запрошував заходити. З друзями вони часто влаштовувала прогулянки в ліс і в поле. М. Коцюбинський дуже любив природу і завжди намагався довше залишатися за містом.

Удома письменник любив, щоб свята (кутя, Різдво, Великдень тощо) улаштовувались по старому звичаю: кутя щоб стояла на сіні, щоб на Паску були крашанки. 5 вересня (17 вересня за новим стилем) любив улаштовувати свої іменини.

Сестрам Недоборовським він запам’ятався дуже всидливим і терплячим. Михайло Михайлович, як і в шкільні роки, довго засиджувався над книжками. Постійно займався самоосвітою, готувався до іспитів на атестат зрілості. Під час лекцій з учнями поводився ніжно й терпеливо. ********************************************************************************************************

Примітки.

Подається за матеріалами видання «Спогади про Михайла Коцюбинського/ Упоряд., післямова та прим. М. М. Потупейка. – 2 вид., доп. – К.: Дніпро, 1989. – С. 24-25».