Михайло Михайлович Коцюбинський був справжнім естетом, глибоким знавцем і шанувальником як народної, так і класичної музики, театрального мистецтва і кіно. У юнацькі роки він сам залюбки грав у аматорських виставах, пізніше це захоплення передалося його дітям.

27 лютого 1907 року (за ст.ст.) на запрошення Михайла Михайловича до Чернігова приїхав М.В.Лисенко і дав концерт з участю відомого українського співака, педагога Київської музично-драматичної школи О.П.Мишуги та його кращих учениць. На святі музики у «Дворянському зібранні» була присутня вся родина Коцюбинських.

Відвідини вітчизняних і закордонних музеїв і театрів збагачували творчу натуру Михайла Коцюбинського. Богдан Лепкий, професор Ягеллонського університету, талановитий літератор, критик і перекладач, згадував, як 1905 року в Кракові з Михайлом Коцюбинським він побував на виставі місцевого драматичного театру. Ролі виконували провідні польські актори К.Камінський, С.Висоцька, Л.Сосновський (Сольський) та ін. Михайло Михайлович був у захваті: «Ох і грають! Наші побутовці не гірші артисти, але, коли би ви побачили Заньковецьку! Боже ти мій! Невже ж може бути більша артистка від неї? Це не гра, це переживання, такі могутні, сумні або й веселі, що їх не забудеш ніколи».

Дружина українського письменника і журналіста Осипа Маковея Ольга назавжди запам’ятала тепле спілкування з Михайлом Коцюбинським у Відні на початку червня 1909 року. У Віденській опері тоді виступала володарка колоратурного сопрано, відома у Європі співачка Зельма Курц. Під час антракту до подружжя Маковеїв підійшов Михайло Коцюбинський. Після театру «…за вечерею між обома письменниками пішла щира приятельська розмова, яка затягнулася в ніч надовго… Говорили на найбільш цікаві тоді теми нашої та світової літератури. Згадували також і про домашні буденні справи…» (О.Маковей. У Відні).

16 лютого 1912 року М.Коцюбинський пише дружині з о. Капрі: «Приїздив Шаляпін. Приїхав яхтою з Монте-Карло, де він тепер співає… Весь час він то розказував (дуже гарно, художньо говорить), то знайомив нас з новою оперою «Хованщина». Грамофонні записи романсів у виконання Федора Шаляпіна любили слухати рідні Михайла Коцюбинського.

Добра їхня приятелька Т.Шкуркіна-Левицька у спогадах «Про подружжя Коцюбинських» писала, як вони втрьох з Михайлом Михайловичем і Вірою Устимівною, користуючись відпусткою 1901 року, їздили до Москви і Петербурга: «Цілими днями ми ходили по музеях, щовечора бували в театрах. Михайло Михайлович надзвичайно цікавився літературним життям столиці. Повертаючись додому, зупинились у Москві в приятеля Михайла Михайловича. Пам’ятаю, з яким захопленням ставився М.Коцюбинський до молодого тоді ще Художнього театру [МХАТ]. Особливе враження справила на нього вистава «Доктора Штокмана» [за Г. Ібсеном].

Далекого 1898 року, тяжко працюючи в редакції Житомирської газети «Волинь», Михайло Михайлович мав небагато розваг: «Так мене кортить піти нині до театру подивитися сінематограф, що приїхав до Житомира лише на оден сеанс. Я ніколи не бачив – і, може, зважуся піти, якщо впораюся до 8-ї години» (М.Коцюбинський. Лист до В.Коцюбинської, 13 лютого 1898 року).

У липні 1909 року письменник повідомляв знайомим і В. Коцюбинській про свою нову зустріч із мистецтвом кіно: «Ми з Горьким попали в сінематограф і нас будуть показувати. Може, колись і в Чернігові покажуть. Кумедна історія».

Наступного 1910 року Михайло Михайлович з родиною у новому Чернігівському кінотеатрі «Міраж» переглянув хронікальний фільм, до якого увійшли ті самі пам’ятні кінокадри.

Тетяна Кузнєцова, зав.відділом музею-заповідника М.М.Коцюбинського