Наступну листівку до дружини Михайло Коцюбинський пише з Везувія. Під час сходження на вулкан з письменником трапилася неприємна пригода, про яку дізнаємося зі спогадів його дочки Ірини.

«…А яку силу має Везувій, який він гарний, могутній і водночас страшний! Кратер його весь час куриться і з нього клубочиться червоно-сизий дим, мов прапор перемоги. Почувається, що всередині цього вулкана відбувається безупинна пекельна робота. Кипить розпечена лава, яка вогняними гарячими патьоками стікає додолу. Потроху вона холоне та загусає. Далі тато розповідав, що коли він підіймався на Везувій, лава вже майже не текла, але грунт під ногами був гарячим і, здавалося, ніби коливався. Батькові хотілося бути ближче до кратера вулкана. Забувши про обережність, він підіймався все вище й вище. Дихати було важко від спеки та тяжкого сірчаного духу. Раптом він провалився в гарячу масу. Провідник почав кидати йому мотузок, патики, щоб він за них вхопився, та всіма засобами намагався врятувати батька. Довго татові не щастило вхопитися за мотузок, бо руки були геть опечені і вкрилися пухирями. Перемагаючи біль, він все ж таки вхопився за мотузок, і його витягли з цього пекла. Дві години лежав непритомний. Якось отямився. Було погано з серцем. Потім стало легше. Довго не міг писати, бо руки були скалічені.

Перед моїми очима постає листівка з страшним пекельним Везувієм на фоні зловісного темного неба з червоним, мов упир, сонцем, яку надіслав батько на згадку цієї пригоди. На звороті листівки батьківськими спеченими руками надряпано привітання з Везувія»¹:

«1905, [2 червня]. Везувій.

1905 р. [20 травня]²

Цілую тебе, кохана Вірунечко, на Везувії.»

************************************************************************************************

Примітки:

¹ Коцюбинська І. Спогади і розповіді про М. М. Коцюбинського. – К.: «Дніпро», 1965 р.

² Датований за штемпелем.