Вічне місто – Рим – зачарувало Михайла Коцюбинського своїми неймовірними масштабами. Проте і на тлі його древньої краси він не забуває про дружину, за якою дуже сумує.

1905, 25 травня, Рим.

Рим, 12 мая 1905 р.

Вибачай, дорога дитино, що хоч вчора надвечір приїхав до Риму, не встиг зараз написати. Так хапався хоч що-небудь оглянути. Встиг обдивитися Колізей, Foro Romano і інші близькі пам’ятники. Все це я зробив без провідника, сам. Купив зараз план города і пустився в дорогу. Ні разу не брав звощика, і хоч Рим – город колосальний, я собі ходжу, як в Чернігові, навіть вчора вночі потрапив знайти свій готель, хоч зайшов на другий кінець міста. Сьогодні йду оглядати церкву Петра і Павла, Ватікан і його музеї. Хапаюся дуже, бо довго не хочу сидіти в Римі, днів 3-4, все мене тягне до Неаполя, над море. Так жалкую, що не намовив тебе їхати зо мною, не можу собі вибачити, бо якби уперся, то поїхала б. Я здоров. Пиши, серце, зараз, щодня, бо я так скучив за всіма Вами, що перечитую старі твої листи. Пиши на Сембратовича (”Ruthenishe Revue”), він перешле. Поцілуй од мене всіх. Цілую тебе без ліку, сердечно. Твій Муся.

**********************************************************************************************

Примітки

Колізей – рештки стародавнього театру в Італії.

Foro Romano – римський форум.