Під час подорожі країнами Європи Михайло Коцюбинський, попри масу вражень від побаченого, постійно відчував невимовний сум за родиною. Свій останній лист до дружини з мандрівки Європою 1905 року він надсилає з Цюріха.

1905, 14 червня, Цюріх.

1 червня 1905. Цюріх.

        Як бачиш дорога Вірунечко, я вже кінчаю свою подорож. Вранці приїхав до Цюріха, кинув речі на вокзалі, а сам пішов до вечора блукати по місті. Дуже гарний європейський городок над озером, облямованим сніговими вершинами Альп. В 11 ночі виїду до Відня просто, не буду заїздити до Мюнхена, як думав, бо хочу швидше додому. Коли скрізь буду їхати кур’єром, то завтра о 7 вечора буду у Відні, там перебуду зо 2 дні, звідти до Львова на 1 день, а там і додому. Приїду 9 або 10, а може, 11-го. Я здоров, тільки нежить. Коли ж погана погода, холодно, хмарно, щодня дощ. З шлунком – хто його зна як. Здається, не дуже погано, сьогодні їв навіть омара, не знаю, що буде. Дали на обід. Радий, що скоро дістану твої листи і скоро побачусь. Поцілуй од мене всіх наших.

        Цілую тебе міцно. Муся.

        Ще раз цілую.