«У культурі серед цілої генерації трапляються поодинокі імена, які неначе овиднюють свій час, стають, як тепер кажуть, культовими художниками, візитівкою культури. Як на мене, таким художником-графіком ІІ половини ХХ століття став Георгій Якутович», - писав Роман Корогодський у статті «Поет образотворення, або долаючи четвертий поріг…»

14 лютого виповнюється 95 років з дня народження видатного українського графіка-станковіста, художника книги і кіно Георгія В’ячеславовича Якутовича. Серед головних творчих здобутків митця – ілюстрації до повістей Михайла Коцюбинського «Fata morgana» і «Тіні забутих предків», «Слова про Ігорів похід», «Повісті минулих літ», творів І.Франка, В.Стефаника, І.Кочерги, Г.Хоткевича, Марка Черемшини. Георгій Якутович був художником перлин кіномистецтва «Тіні забутих предків» і «Захар Беркут».

Перша значна робота графіка з творами М.Коцюбинського – художня інтерпретація повісті «Fata morgana» (1957). У вітчизняній графіці кінця 1950-х років цій праці Якутовича судилася не просто помітна роль. Вона стала вираженням духу часу і чи не найпомітнішою його подією. «Fata morgana» Г.Якутовича переможно увійшла до численних вітчизняних і зарубіжних експозицій. Її називали серед найяскравіших досягнень української графіки, видатним явищем справжнього мистецтва. Творчий почерк молодого митця вирізнявся силою, впевненістю, експресією і зрілістю, вражали монументальність, вагомість, психологізм, висока професійна майстерність, монолітне злиття форми і змісту першотвору.

Відкривши для себе чарівний світ Карпат, Георгій Якутович повертається туди знову і знову в пошуках гармонії, прагнучи до єдності змісту і художньої форми. Щоразу на цьому шляху митець досягає нових вершин. З’являються ілюстрована Якутовичем книга закарпатських легенд «Як Довбуш карав панів», ліногравюра «Аркан», літографія «Є у мене топір, топір».

Наступна зустріч художника з творчістю Михайла Коцюбинського пов’язана з повістю «Тіні забутих предків». Ще до зйомок фільму Георгій Якутович 1963 року розпочав роботу над оформленням книги. Виконавши всього три ліногравюри, він був запрошений у знімальну групу кінофільму «Тіні забутих предків» як художник-постановник. Сергій Параджанов, оцінюючи внесок Якутовича у  створення шедевру світового поетичного кіно, відзначав: «Якутович спирається на велику реалістичну школу і традиції. Він не просто художник, а художник, що мислить. Він привів нас у Карпати, як гід. Вони йому знайомі. Він врятував нас від пейзанства, від фальші».

Уже після роботи над фільмом Георгій Якутович продовжив ілюстрування повісті «Тіні забутих предків». Найважливішим для нього було показати боротьбу двох начал: людського прагнення кохання, гармонії, краси, єднання з природою і сліпої сили забобонів, жорстокої влади минулого над сьогоденням.

Відкривають книгу гравюри, пройняті рухом, сповнені повітрям і світлом. У них живуть дух дитинства і молодості, любов і природа. Тему єднання людини з природою художник показує у гравюрах «Іванко у горах», «Дитячі радощі», «Молитва пастухів», «Іван і Марічка».

Низка гравюр протилежна згаданим вище. Такими є «Іван і Палагна», «На полонині», «Доїння овець», «Різдвяний вечір», «Поєдинок», «Смерть Івана». По-різному вони втілюють думку про владу минулого, звичаїв, забобонів, - усього, що руйнує людське життя.

«Застосовуючи різні прийоми вирішення простору, домагаючись враження його нескінченності в аркушах, що відносяться до дитинства героїв, їхнього кохання, спілкування з природою і, навпаки, підкреслюючи його замкненість у гравюрах, що зображують риси повсякденного побуту, - я намагався розкрити основну думку повісті: протиставлення природності і гармонійності життя людини світові темних і таких, що призводять до загибелі, звичаїв та інстинктів», - свідчить сам Г.Якутович.

Для ілюстрування сповненого глибокої поезії і романтики твору Михайла Коцюбинського художник знайшов цілком нові образи і технічні засоби. Звернувшись до гравюри на дереві, Якутович із блискучою майстерністю відтворив колоритні образи людей і екзотичної природи, поетичний зміст повісті, сповненої багатством фантазії, духом народних легенд і міфів, язичницьких у своїй основі. У композиціях, у характері графічної мови художник досяг цілковитої відповідності літературному текстові і стилістичним особливостям розвитку сюжету, змалювання образів головних героїв і живої природи – лісів, річок, гір, населених добрими і злими духами. Георгій Якутович напрочуд тонко пройнявся язичницьким світосприйняттям і образним мисленням гуцулів, символікою їхніх казок, повір’їв та легенд.

Життя і побут гуцулів невіддільні від природи, і тому ця єдність звучить у гравюрах Якутовича. В ілюстраціях, присвячених дитинству і світлому коханню Івана та Марічки, сили природи зображені ясними, світлими, близькими людині. В інших природа постає суворою і ворожою.

Митець по-філософськи осмислює життя, прагнучи передати його плинність і незалежність від долі однієї людини. На тлі чарівної природи у променях світлого сонця зображені дитячі забавки, юнацьке кохання, праця вівчарів.

Онук автора «Тіней забутих предків», відомий український скульптор Флоріан Коцюбинський писав: «Заслуга Якутовича полягає в тому, що він вільно і сміливо користується всіма досягненнями світового мистецтва, творячи своє, оригінальне і неповторне. Всі елементи органічно вплітаються в художню тканину аркушів і допомагають ілюстратору відтворити чарівний, казковий і разом з тим страшний світ Гуцульщини, так натхненно змальований Михайлом Коцюбинським…»

Тетяна Кузнєцова, зав. відділом Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського