Неординарна творча особистість, щедро наділена великим інтелектуальним потенціалом, безмежно закохана в рідну Сіверянську землю, - таким запам’ятався вдячним читачам Володимир Миколайович Сапон. Випускник Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В.Гоголя понад три десятиліття творчого життя віддав журналістській праці у Чернігові – в газетах «Будівельник», «Гарт» і «Деснянська правда», був членом редколегії журналу «Літературний Чернігів» з часу його заснування.

Заслужений журналіст України, член Національної спілки письменників України, Національної спілки краєзнавців України.

Володимир Сапон – автор поетичних збірок, історико-краєзнавчих та публіцистичних книг «Зірка на пілотці», «Замкова гора», «Щаслава», «Призабуті стежки Сіверянської Кліо», «Чернігів древній і сучасний», «Седнів», «Вулиці старого Чернігова», «Дещо із щоденника» та ін.

За збірку віршів «Замкова гора» Володимир Миколайович Сапон 2004 року здобув звання лауреата Чернігівської обласної премії імені М.Коцюбинського.

Вірш із цієї збірки «Поклик» присвячений Великому Сонцепоклоннику:

Михайло Коцюбинський,

«Хвала життю», 1912 р.

Знову відчинені двері у сад, -

Яблука падають і зорепад

Бризкає іскрами – з дальніх планет

Пил галактичний чи вічності мед?

Болісний, чистий, аж гасить свічу…

Знову, Михайле Михайловичу,

Тіні на стінах, мов цятки, бліді

Швидко зникають – літа молоді.

Далі – чіткіші – навперебій.

Стін розгортається білий сувій.

Вже не літа – ночі, дні і труди.

Хоч би на мить повернулись туди –

Мить таїни, що по слову вбира

Думи й жадання на поклик пера.

Чом же німує папір на столі,

Поту краплини на зблідлім чолі?

Серце стомилось? Стомилась рука?

Вітру б оце чи листа від Франка –

В’язі знайомої рвійні рядки,

Ніби буруни гірської ріки.

Зараз від вірного б друга вістей…

Зорі останні в прорізі дверей

Гаснуть. Гірчить галактична перга.

Яблука пахнуть. Душа одляга.

Кличе безсоння іти до стола.

Сонцю, життю і невтомі хвала!