Одним з найбільших масивів епістолярію М. Коцюбинського є його листування з В.Гнатюком – вченим, етнографом, фольклористом, видавцем. Українсько-руська видавнича спілка у Львові, в якій редактором був Гнатюк,  видавала твори Коцюбинського, і в пропонованому в #Епістолярнамозаїка листі обговорюється якраз підготовка до видання нового збірника.

Високоповажаний добродію!

Не писав так довго, бо не було мене в Чернігові з місяць; повернувши з Петербурга, я застав ласкавий лист Ваш до моєї жінки й зараз же пишу до Вас оцих кілька слів, долучаючи свою фотографію – щоб Ви могли заздалегідь виготувати кліш.

Ви якось писали, що добре було б до 3-ї книжки додати автобіографічну замітку, і я був пристав на це. Тепер, роздумавши, я вважаю, що це було б зайве, для мене трудне й для читачів нецікаве. Краще. На мою думку, обмежитись переднім словом д-ра Франка, яке, сподіваюся, він таки вилагодить, бо йому, як бачу з листа до моєї пані, тільки брак часу, а моя жінка пише йому, що згоджується зачекати на передмову той місяць.

Тим часом я постараюся прислати Вам повістку, що піде першою до 3-ї книжки; вона називається «Дорогою ціною». Далі до тої книжки підуть: «Хо», «П’ятизлотник» і «Пісня». Цього останнього оповідання я прохав би змінити заголовок на «На крилах пісні».

Здається, що в такому об’ємі книжечка буде не більшою і не меншою од попередніх.

Маю до Вас, ласкавий добродію, велике прохання: мені дуже хотіло б ся мати Вашу фотографію і хоч таким способом побачити чоловіка, якого я так шаную, якому я стільки винен і такий вдячний. Ви зробили б мені велику приємність і ласку, коли б прислали своє поличчя.

Як там Ваші видання і що нового випустили у світ? Од Вас тільки й маю відомості.

Прошу не гніватися на мене, що так спізнився з присилкою рукописі. Постараюся надолужити втрачений час.

Бувайте здорові!

З правдивим поважанням щирий М.Коцюбинський.

23 лютого 1901р.

P.S. Фото на прохання Коцюбинського Гнатюк надіслав.