Листи з Житомира. Продовження | 20:38 | ||||
1898, 13 лютого, Житомир , Мінель, 22. Кохана дитиночко, Вірусенько люба! Жалко мені Юрасика, що він сидить в хаті без свіжого повітря і такий блідий. Та це ще нічого, а от так завтра – позавтру почнеться гарячка, і тоді кілька день матимеш клопіт. Дуже буде погано, коли Лідя справді думає поїхати до Вінниці (про маму я й не пишу, бо вона, певно, послухає мого прохання не їхати до Вінниці) сими днями. Все ж таки краще, коли б на час цей, поки не скінчиться у Юрка гарячка, всі були вдома. Нічого або найменше ти пишеш про себе, моя Вірунечко. Може, ти думаєш, що мені не цікаво знати, що з тобою, як ти себе почуваєш, що робиш і т.і. Пиши мені, голубочко, мені легшою здається розлука. Вчора купався. Добре вимився – аж легше стало. Так мене кортить піти нині увечері до театру подивитися сінематограф, що приїхав до Житомира лиш на оден сеанс. Я ніколи не бачив – і, може, зважуся піти, якщо впораюся до 8-і години. Ніч так погано пройшла у мене, не спав чогось, голова тепер болить. Єдина моя радість тепер – млинці у Мінеля. Щодня їм. Ти, певно, хитаєш головою над своїм легкодухим чоловіком, але що ж вдієш – кохай мене таким, як я є, з моїми великими вадами. Два дні матиму вільних – треба покористуватися: взятися за роботу – тільки чує душа моя, що мені не дадуть робити. Певно, приїде Боржковський з Бердичева на ці свята і не дасть мені писати, а може, Кравченко з цілою родиною і возом своїх писань – і теж забере у мене час. Коген нині виїздить. Приїде коло 5-го і обіцяє привезти гроші. Коли б уже швидше розв’язатися з цею милою “Волынью”, може б, нам лучче, веселіше жилося. Прочитав я “Западню” Золя з великою приємністю. Тепер почав Ібсена. Читаю лиш на сон грядущий або як голова болить. У нас теж завалило улиці снігом. Зараз взяв великий мороз на ніч, аж тріщить. Цілую тебе, зірочко моя кохана, дитинко любима. Пам’ятай на Мусю твого. Юрасика – коханого Юрасика поцілуй од тата. Маму й Лідю цілую. Тебе – ще раз. Твій Муся. ***************************************************************** Примітки: Ібсен Генрік – (1828-1906) – норвезький драматург, поет. З 1850-х рр. співробітничав у різних газетах і журналах. В ті ж роки почав писати п’єси. Драматургія Ібсена – одна з вершин реалістичної драми у західноєвропейській літературі 1870-1880 років.
| |||||
Переглядів: 1258 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 | |
Всього коментарів: 0 | |