Погожий літній день 1898 року. Буйно квітне  акація, світить ясне сонечко. П’ятеро молодих людей насолоджуються красою поліської природи і коротким перепочинком між численними службовими справами. Термінова робота в Чернігівській губернській управі завершена його сумлінними працівниками. Лише ввечері або вночі В.Самійленко, Б.Грінченко, М.Коцюбинський можуть присвятити справі для душі – творчості.

Вони збираються на вулиці Сіверянській, 3 на літературні понеділки, укладають альманах, перекладають світових класиків. У земській друкарні з’являються книжечки для дітей, популярні брошури для народу.

В.Самійленко, Б.Грінченко, Г.Коваленко і М.Коцюбинський тоді задумали видати альманах під назвою «Хвиля за хвилею». Це було не так просто з багатьох причин, і збірник з’явився в 1900-му. До нього увійшли кращі твори провідних наддніпрянських, буковинських і галицьких белетристів. А ще зафіксовані на знімку невідомим чернігівським аматором інтелігенти раніше входили до Братства Тарасівців, нині вони члени Громади.

Киянин Василь Степаненко, управитель книгарні журналу «Киевская Старина», на деякий час був висланий поліцією з Києва до Чернігова. Син видатного поета і байкаря Леоніда Глібова  Олександр жив у Чернігові.

До нашого міста першим у 1893 році проклав стежку Володимир Самійленко. Приятельські стосунки він мав з Леонідом Івановичем Глібовим, разом вони любили співати під гітару. Коли патріарха не стало, Самійленко прочитав над його свіжою могилою вірша-епітафію. Згодом на пам’ятникові Глібову викарбували 9 рядків цієї поезії Самійленка.

За «Сивеньким» (один із псевдонімів Самійленка) до Чернігова приїхала родина Бориса Грінченка – дуже багато зусиль для здійснення цього доклав Самійленко. Одружившись на чернігівці Ользі Орішко-Якименко, поет почав шукати іншого місця роботи, аби утримувати родину. В цьому Самійленкам допомагав М.Коцюбинський. Він звернувся з листом до знайомого Григорія Мачтета, досить впливового чоловіка в Житомирі з проханням допомогти В. Самійленкові влаштуватися на службу в акцизі в Житомирі або губернії. При цьому М.Коцюбинський характеризує секретаря редакції «Земського збірника Чернігівської губернії з найкращого боку: «…Володимир Іванович Самійленко – один із видатних у наш час українських поетів, перекладач Данте і Мольєра, людина освічена, талановита, дуже чесна та симпатична… Самійленко закінчив Київський університет (філологічний факультет), але не склав державного екзамену, йому 35-36 років, обличчя його можете побачити на світлині, що додаю. Він сидить праворуч, без головного убору і тримає в руках лопух…».

На фото будівничих української культури, коли вони кілька років разом працювали у Чернігові, бачимо у нижньому ряду: О.Глібова з гілочкою квітучої акації, Самійленка з листком лопуха. У верхньому ряду стоять: В.Степаненко, М.Коцюбинський, Б.Грінченко.

Детальніше про Бориса Грінченка буде в наступному повідомленні.