Сьогодні, 29 вересня, завершується ціла епоха в історії Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського і починається нова сторінка життя для багаторічного очільника закладу, правнука письменника Ігоря Юлійовича Коцюбинського. Майже три десятиліття свого життя він присвятив служінню музейній справі, з яких 23 роки обіймав посаду директора музею свого іменитого предка.

Народився Ігор Юлійович 1965 року у Чернігові у родині Антоніни та Юлія Коцюбинських - учительки і музейника-просвітянина. Не дивно, що з дитячих літ стежки садиби письменника стали для нього рідними. Тут, у місті над Десною, минули роки навчання у міській школі №3, по завершенні якої Ігор Юлійович обрав професію військового. Закінчив Талліннське вище військово-політичне училище. А за кілька років з розпадом СРСР залишив військову службу та повернувся до рідного Чернігова.

З 1995 р. пов’язав свою долю з музеєм. Спочатку працював науковим співробітником, а згодом, у 2000 році, очолив заклад. За цей період у музеї відбулися сотні культурно-мистецьких та просвітницьких заходів, розгорнулася потужна видавнича діяльність. Вийшло друком кілька цікавих музейних видань, зокрема, чотиритомник «Листи до М.Коцюбинського», «Листи М.Коцюбинського до дружини», біографічний нарис «М.Коцюбинський. Життя і творчість», два видання спогадів про Юлія Коцюбинського «Завжди з нами» та його мемуарів «Шрами на серці», біографічний довідник і антології творів лауреатів премії ім. М.Коцюбинського, два дитячі видання М.Коцюбинського «Оповідання для дітей» і «П’ять казочок», укладено і видано каталог меморіальної бібліотеки М.Коцюбинського, опубліковано три томи листів Ганни Барвінок до Іллі Шрага тощо.

Події 2014 року змусили повернутися до військової справи. Після анексії Криму та з початком російського вторгнення на Донбасі Ігоря Юлійовича як офіцера запасу мобілізували до лав Збройних сил України. 17 березня отримав повістку, за наступні тижні пройшов перепідготовку та вже у липні того ж року потрапив на службу в зону АТО. Був заступником командира танкової частини по роботі з особовим складом. Демобілізований у березні 2015 року. Нагороджений нагрудним знаком «За участь в антитeрористичній опeраціі».

У лютому 2022 року з початком широкомасштабного вторгнення рф на українські землі Ігор Коцюбинський разом з родиною та ще двома працівниками закладу оселяються у музеї. Під час облоги та обстрілів міста вони рятують експонати, доглядають за музеєм, оберігаючи його майно і територію. Уже незабаром після відступу російських окупантів з Чернігівщини колектив закладу на чолі з Ігорем Юлійовичем беруться до впорядкування музею після обстрілів та відновлюють доступ відвідувачів до музейного саду.

За час роботи у музеї Ігор Коцюбинський удостоєний численних відзнак: Лауреат премії ім. Олекси Гірника (2004), лауреат премії ім. Дмитра Нитченка (2002), Лауреат премії ім. Леоніда Глібова (2013), Медаль «Івана Мазепи» Міжнародної літературно-мистецької академії України (2017).

Нині ж Ігор Юлійович завершує свою музейну кар'єру та йде на заслужений відпочинок. Сьогодні ми, колектив музею, щиро дякуємо Ігореві Юлійовичу за честь працювати в одній команді, адже за ці роки він став для нас не лише мудрим і справедливим керівником, але й по-справжньому близькою людиною, у котрої для кожного з нас знаходилося добре слово і щира порада.

Ігоре Юлійовичу, зичимо Вам здоров'я на многая літа, натхнення, достатку, аби ця нова сторінка Вашого життя з кожним наступним днем приносила нову велику або ж маленьку радість. Нехай доля буде ласкавою до Вас, даруючи мирне небо і Боже благословення Вашому дому.

А ми, працівники музею М.Коцюбинського, не прощаємося з Вами, адже Ви завжди будете для нас особливим відвідувачем у музейні будні і почесним гостем на наших мистецьких заходах.