Так писав його земляк Станіслав Шевченко. Успішний у багатьох творчих сферах уродженець Ічні Віталій Федорович Шевченко – активний український політик, журналіст, письменник і громадський діяч, автор низки книг поезії, прози, публіцистики і краєзнавства. Він був одним із фундаторів Народного Руху України, народним депутатом України кількох скликань, Головою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, неодноразово включався експертами до списку ста найвпливовіших людей України.

Віталій Федорович був членом Національних спілок журналістів, письменників і краєзнавців України.

Як журналіст Віталій Шевченко плідно працював у редакціях газет «Трудова слава», «За педагогічні кадри», «Друг читача», «Молода гвардія», «Наш час», «Час/Тime», «Ukrainian News» (Канада), в журналі «Сільські обрії».

Різнобічна творча діяльність В.Шевченка відзначена численними преміями: імені О.Стороженка, імені С.Васильченка, імені П.Тронька, імені М.Гоголя «Тріумф», імені І.Огієнка та ін.

У вересні 2015 року Віталій Федорович Шевченко здобув Чернігівську обласну премію імені Михайла Коцюбинського за вагомий внесок у вивчення та популяризацію історико-культурної спадщини та «Енциклопедію Ічнянщини» (Гнозіс, Київ, 2014).

Ще одну грань таланту митця розкриває його поезія:

Я проснувся. Мене

розбудило докучливе Слово.

Шмагонуло по лінощах,

смуток з чола зняло.

І сказало: «Пора!

Ранок постав рушниковий».

Кращого – не було…

І мене повела

В життя Рушникова Дорога

З рушниковими крилами,

обрізаними людьми.

Я розшукував істину

І дізнався про неї від Бога:

Це Вкраїна і ми.