Іван Гарасимович Просяник – відомий український письменник, художник, журналіст, краєзнавець. Народжений у старосвітській знахарській родині, він успадкував від батька – волхва глибоку шану до національних традицій.

Здобувши філологічну освіту в Ніжинському державному педагогічному інституті імені М.В.Гоголя, Іван Просяник працював у Сосницькій, Талалаївській, Бахмацькій районних та Чернігівській обласній молодіжній газеті.

У 1986 році вийшла дебютна книжка оповідань Івана Просяника «Коса на камінь», а 1990 року видавництво «Молодь» випустило його нову книгу повістей «Чорна паморозь». Часопис «Дзвін» у 1999 році опублікував роман талановитого літератора «Свічка на шаленому вітрі». Протягом 1996-1999 років у журналі «Барвінок» друкувався цикл казок Івана Просяника «Русь незборима». Його травник-волховник «Зело таємниче» видатний лікар фітотерапевт Євген Товстуха назвав своєрідною знахарською «біблією». Рецензент відзначив, що ця унікальна книжка «написана так художньо і тонко, і так природньо в неї вплетена оздоровча народна рецептура, що її хочеться читати й перечитувати, поринаючи в неповторне наше дитинство, п’ючи з невичерпної криниці українського тисячолітнього цілительства».

Уривки з книг Івана Просяника про цілющі властивості трав широко друкувалися у вітчизняній періодиці.

За книгу екологічних роздумів «Безкрилі береги» Іван Гарасимович Просяник 2005 року був удостоєний звання лауреата Чернігівської обласної премії імені Михайла Коцюбинського у номінації «Журналістика».