1654, 14 грудня – в селі Великі Сорочинці на Полтавщині народився Данило Апостол, миргородський полковник, гетьман України.

Майже 30 років очолював Миргородський полк. Щирий прихильник української самостійності, восени 1708-го підтримав союз Івана Мазепи зі шведським королем Карлом ХІІ. За місяць був направлений гетьманом на переговори з Петром І і внаслідок швидкоплинних змін ситуації та зневіри в реалізацію намірів шведів опинився на боці російського царя. За підпис під проханням ліквідації Малоросійської колегії та відновлення козацьких прав і вольностей ув’язнений останнім до Петропавлівської фортеці (1724).

Обраний гетьманом на старшинській раді в жовтні 1727-го. Сподівався на відновлення автономії Гетьманщини на основі Березневих статей 1654-го, однак російський уряд суттєво обмежив гетьманську владу і політичну автономію Лівобережної України «Рішучими пунктами» (1728).

Фактично Данило Апостол керував під наглядом російського резидента. Через що зосередився на управлінських та соціально-економічних реформах. Однією з наймасштабніших стало так зване Генеральне слідство про маєтності 1729-1731 років, завдяки чому вдалося навести лад у питаннях старшинського землеволодіння та повернути в державне користування свавільно захоплені рангові землі. Зменшив кількість росіян у гетьманській адміністрації, а Київ повернув під владу гетьмана з-під юрисдикції генерал-губернатора. Запорожці, що після російського погрому 1708-го мешкали на території Кримського ханства, повернулися під владу гетьмана і заснували Нову Січ (1734).

Помер 28 січня 1734-го у Великих Сорочинцах.

Підсумовуючи діяльність Данила Апостола, Дмитро Дорошенко зазначав: «Його шестирічне гетьманство було коротким променем на темному тлі українського життя після занепаду Мазепи. Йому вдалося зміцнити гетьманську владу й авторитет гетьмана всупереч російській і місцевій українській владі».

Сергій Горобець, Український інститут національної пам’яті