16 вересня, у п’ятницю, в Чернігові вшанували пам’ять класика української літератури, Великого Сонцепоклонника Михайла Коцюбинського. Напередодні його дня народження до могили письменника на Болдиних горах поклали квіти. До організаторів заходу, колективу Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського, долучилися усі небайдужі – представники місцевої інтелігенції, письменники та просто поціновувачі творчості Михайла Коцюбинського.

На заході були присутні директор Департаменту культури і туризму, національностей та релігій обласної державної адміністрації Людмила Замай, завідувач відділу наукових досліджень Антонієвих печер та пам’яток археології  Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Андрій Глухенький, представник Українського інституту національної пам'яті у Чернігівській області Сергій Бутко, письменник Михась Ткач.

Чимало теплих слів було сказано про Михайла Коцюбинського, згадали його внесок у розбудову української культури, зокрема літератури. Не забули і про життєвий шлях письменника. У Чернігові він прожив останні 15 років свого життя, оселившись у будинку за адресою вулиця Сіверянська, 3, у 1898 році. Ці роки були найпліднішими у творчості Михайла Коцюбинського. Тут, у Чернігові, він працював над своїми найвизначнішими творами: «Тіні забутих предків», «Fata morgana», «Цвіт яблуні», «Лялечка». У себе вдома він писав і казки для дітей «Про двох цапків і двох кізочок», «Десять робітників», «Чого ж вони зраділи» та інші.

Не можна не згадати і про літературні суботи в будинку Михайла Коцюбинського, коли до нього приходили молоді поети і прозаїки, художники і демонстрували свої твори, аби отримати дружню оцінку і пораду. Саме тут, у чернігівському будинку Коцюбинсього, зовсім юний і несміливий Павло Тичина читав свої твори.

Михайло Коцюбинський був дійсно залюблений у красу природи і красу життя. Мабуть, саме тому сьогодні і природа віддячила йому, подарувавши яскраві промінчики сонця після дощу в той час, як до його могили завітали небайдужі люди, аби ще раз вклонитися йому та подякувати за його неоціненний внесок в українську культуру.