Щороку з 27 жовтня по 4 листопада настають сумні роковини в історії української культури, адже саме в ці дні 1937 року в карельському урочищі Сандармох було розстріляно 1111 осіб, які були в’язнями Соловецького табору особливого призначення, а з-поміж них – цілу плеяду яскравих представників української інтелігенції: літераторів, науковців, культурних, громадських і політичних діячів. Саме це урочище, що знаходиться за 19 км від Медвеж’єгорська, стало місцем останнього спочинку для Миколи Зерова, Леся Курбаса, Марка Вороного, Валер’яна Поліщука, Миколи Куліша та сотень жертв радянського терору.

До сьогодні у меморіальній бібліотеці М.Коцюбинського збереглися дві книги з автографами письменникові від автора: «Високоповажаному Михайлови Коцюбинському Антін Крушельницький. В Криворівні 19/VII 1912». Ці видання нагадують нам про письменника, літературознавця, педагога і видавця Антіна Володиславовича Крушельницького, який став одним з тих, чиє життя обірвалося 3 листопада 1937 року у Сандармосі.

Антін Крушельницький народився 4 серпня 1878 р. у польському містечку Ланьцут. Навчався у гімназіях Бучача і Перемишля, вищу освіту здобував на філософському факультеті Львівського університету. Працював у журналах «Молода Україна», «Літературно-науковий вістник», «Буковина». Викладав у гімназіях Коломиї, Станиславова, Бережан, Львова, Відня, Долини, Рогатина Городенки. Разом з І.Франком входив до Русько-Української радикальної партії.

У 1918 році був членом Української Національної Ради (вищий законодавчий орган ЗУНР), а з квітня 1919 р. – міністром освіти УНР. Очолив педагогічну місію УНР у Відні у жовтні того ж року.

Після падіння УНР був змушений емігрувати до Відня, де заснував видавництво «Чайка». 1928 р. повернувся до Львова, видавав журнал «Нові шляхи». З ув’язненням А.Крушельницького 1932 р. у в’язниці «Бригідки» видання було закрито. У 1933 р. після звільнення створює журнал «Критика».

Влітку 1934 р. на запрошення уряду УРСР Антін Крушельницький перебрався до Харкова, де оселився у славнозвісному будинку «Слово». Набув радянського громадянства та отримав посаду в редакції «Української радянської енциклопедії». Та вже у листопаді Антіна Володиславовича було заарештовано, звинувачено у «створенні центру ОУН на території України» та «підготовці терористичних актів проти представників партії і уряду». Вирок – 10 років ув’язнення, яке відбував на Соловках.

Масштаб трагедії родини Крушельницьких вражаючий: двох синів Антіна Володиславовича – Івана і Тараса – страчено у грудні 1934. У 1937 знищено і дочку Володимиру та синів Богдана і Остапа. Дружина Марія – акторка, письменниця і громадська діячка – померла 28 серпня 1935 р., не витримавши арешту своїх близьких.

У 1941 року співробітниками НКВС було спалено рукопис твору А.Крушельницького «Батьківщина», а його ім’я на довгі літа викреслено з історії української культури. Нині історія знищеної родини Крушельницьких є одним з символів Розстріляного Відродження.