«Просвітителька народу Христина Данилівна Алчевська (1841-1920)», - такий напис було викарбувано на скромному пам’ятнику, спорудженому на свіжій могилі великої подвижниці у Харкові.

Творча праця невтомної діячки національної освітньої справи здобула визнання сучасників: І.Франка, М.Павлика, Л.Толстого, Ф.Достоєвського, І.Тургенєва, Г.Успенського, А.Чехова, В.Короленка, Е.Ожешко, Лесі Українки.

В одному з листів до М.Павлика Х.Алчевська писала: «Я народилася в Борзні, Чернігівської губернії, від батька малороса і матері румунки». Шляхетна дворянська родина дочки героя Вітчизняної війни 1812 року генерала Вуїча і викладача міського училища Данила Журавльова, у якій 4 (16) квітня 1841 року з’явилася на світ Христина, сформувала її життєві цінності.

Освіту дівчина здобувала самотужки. Юність вона провела у Курську. У маєтку знайомих вперше спробувала себе у ролі вчительки, навчаючи грамоти селянських дітей.

Через усе життя Христина Данилівна пронесла глибоку любов до рідної землі: «…досягши свідомого віку, я відчула жагучий потяг до того далекого краю, в якому народилася і побачила світ Божий. Я з цікавістю слухала розповіді про маленьку Борзну…, про мамку свою Гапку, справжню патріотку, яка говорила звичайно: «Свята Борзна».

Можливо що з молоком цієї жінки я увібрала любов до своєї Батьківщини, до свого народу. Мрією моєю було побачити Малоросію і оселитися там».

Одружившись з Олексієм Алчевським, Христина повернулась на українську землю. «…в двадцать один год, выйдя замуж за чистого украинца, я очутилась в Харькове, в украинском кружке «Громаде», состоявшем из 80 человек студентов и семинаристов, во главе которого стоял мой муж».

Олексій Кирилович Алчевський народився 1835 року в місті Суми у купецькій сім’ї. Природний розум, наполеглива праця, талант економіста, фінансиста і промисловця зробили його власником значного капіталу. Щирий українець Олексій Алчевський користувався популярністю серед народу за свої доброчинства, чуйність і прогресивні погляди.

У родині Алчевських «Кобзар» Т.Шевченка був настільною книгою. Розшукавши повні тексти поем «Кавказ» і «Сон», не спотворені цензурою, Олексій Кирилович переписав їх і підшив рукописні аркуші до свого друкованого «Кобзаря». За словами його доньки Христини, батько мріяв «власними силами й коштами де-небудь на вулиці чи в садку в Харкові поставити пам’ятника Т.Шевченкові». Мармурове погруддя поета роботи скульптора В.Беклемішева 1899 року було встановлено у садибі Алчевських у Харкові. Як стверджується на веб-сайті Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки, це перший у світі пам’ятник Кобзареві.

У гостинному домі Алчевських збиралися представники української духовної еліти епохи: Микола Лисенко, Пантелеймон Куліш, Олекса Стороженко, Олександр Олесь, Василь Мова, Олександр Потебня та ін.

Христина Данилівна ще з дитинства присяглася поширювати грамоту серед народу. Усі її заходи і школи своїм коштом утримував чоловік. Х.Д.Алчевська успішно склала іспит на право викладати і 1862 року організувала приватну безплатну недільну школу для жінок. Цей навчальний заклад був справою цілого життя видатної просвітительки.

Перші вісім років школа існувала як нелегальна домашня, пізніше знаходилась у приміщенні початкового училища. 1896 року навчальний заклад (уперше серед недільних шкіл Російської імперії) отримав будівлю, споруджену за проектом архітектора Бекетова у Мироносицькому провулку. Школа, очолювана Х.Д.Алчевською, працювала до 1919 року. Без будь-якої винагороди вели викладання понад 100 учителів. Освіту у закладі здобуло загалом понад 17 тисяч жінок.

Харківська приватна жіноча недільна школа давала значно ширшу освіту в порівнянні зі звичайними недільними школами і фактично стала провідним методичним центром початкової освіти дорослих у Російській імперії.

Послідовниця К.Ушинського, Х.Алчевська успішно застосувала у педагогічній практиці різноманітні методики навчання грамоти. Було розроблено і видано «Програми з усіх предметів навчання в недільній школі для дорослих і малолітніх учнів». Працювала багатюща бібліотека, що задовольняла культурні потреби учениць різного віку і різного розвитку. Х.Д.Алчевська вважала, що простому народу цілком доступні шедеври вітчизняної і світової класики. Також у школі було створено унікальний музей наочних посібників (історичних і географічних карт, манекенів, картин, альбомів, таблиць тощо).

Велика увага приділялася позакласній роботі. Учениць приваблювала доброзичлива атмосфера, у якій вони почувалися повноцінними особистостями.

На кошти Христини Данилівни 1879 року була створена однокласна земська школа на території власної економії Алчевських у селі Олексіїівці на Катеринославщині. У цій школі протягом 1887-1893 рр. працювало подружжя Грінченків: Борис Дмитрович (на той час простий сільський учитель, а пізніше – відомий письменник, лексикограф і громадський діяч) і Марія Миколаївна, відома в літературі під псевдонімом Марія Загірня.

Х.Д.Алчевська – автор тритомного рекомендаційного покажчика книг «Что читать народу» (1884-1900), тритомної праці «Книга взрослых» (1899-1900), ряду методичних статей з навчання дорослих, упорядник «Програм викладання у недільних школах» та ін.

Педагогічна діяльність Х.Алчевської була гідно поцінована. 1889 року у Парижі Христину Данилівну обрано віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Вона була удостоєна золотих та срібних медалей Московського і Петербурзького товариств поширення в народі писемності, а чимало освітніх товариств назвали її своїм почесним членом.

Не лише Христина Данилівна, а й уся родина Алчевських зробила значний внесок в історію національної культури. У високодуховній атмосфері формувалися таланти шістьох дітей Алчевських.

Дмитро Алчевський – кандидат біологічних наук і промисловець.

Григорій – педагог-вокаліст, композитор, співак.

Ганна – художниця.

Микола – юрист, педагог і театральний критик.

Іван – драматичний тенор, один із найкращих оперних артистів свого часу, якому захоплено рукоплескали у театрах Брюсселя, Лондона, Парижа, Нью-Йорка, Москви, Баку, Петербурга.

Христина – обдарована поетеса, прозаїк, драматург, перекладач, публіцист, педагог.

1903 року Х.О.Алчевська у Полтаві на святі з нагоди відкриття пам’ятника Іванові Петровичу Котляревському познайомилася з М.М.Коцюбинським, а 1907 року надіслала йому статтю своєї матері Х.Д.Алчевської про Різдвяне свято у Харківській народній недільній школі.

Минуло багато літ з того часу, але чернігівці свято бережуть пам’ять про славну родину Алчевських, яка була взірцем активного служіння українському народові.

Тетяна Кузнєцова,

завідуюча відділом музею-заповідника

М.Коцюбинського