8 червня 2015 р. відзначається 160 років з дня народження видатної письменниці, громадської діячки, публіцистки, організаторки українського жіночого руху в Галичині Наталії Іванівни Кобринської.

Одна з найосвіченіших жінок Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст., Н. Кобринська активно впливала на культурно-національний розвиток сучасниць, їх самореалізацію в різних сферах життя. Доля жінки була магістральною темою творчості письменниці. Героїні Н. Кобринської – жінки різних класів, віку, вдачі, національностей. Найбільш відомі літературні твори: «Дух часу», «Виборець», «Задля кусника хліба», «Ядзя і Катруся».

1884 року письменниця засновує «Товариство руських жінок» у Станіславі.

1887 р. з допомогою Олени Пчілки та Івана Франка Наталія Кобринська видає у Львові жіночий альманах «Перший вінок», що фактично стає початком української жіночої періодики. Цей унікальний збірник належить до найкращих і найбагатших за змістом видань того часу.

Готуючи «Перший віночок», Н. Кобринська у квітні 1886 року листовно звернулася до нашої землячки Ганни Барвінок з проханням подати їй свої твори та біографічні відомості для публікації в альманасі. Відтоді почалися довготривалі активні творчі зв’язки галицької письменниці з літераторами Чернігівщини.

У науковому обігу відомі 62 листи Наталії Кобринської до Олександри Куліш періоду 1886-1911 рр.

У «Першому вінку» 1887 р. були вміщені оповідання Ганни Барвінок «Перемогла» і «Жіноче бідування».

1893 року, задумавши видавати альманах «Наша доля», Кобринська знову звертається до Ганни Барвінок. Відповідає їй Пантелеймон Куліш, при цьому надсилаючи жінчине оповідання. До другої книжки «Нашої долі» П. Куліш надіслав оповідання Ганни Барвінок «Забісована дівчина Настуся» і свої переспіви поетичних творів Гете, Гейне, Байрона.

Н. Кобринська була приємно вражена моральною і матеріальною підтримкою «великана думки і батька українського руху», як вона називала Куліша. Аби було чим оплатити друк і коректуру другого випуску «Нашої долі» 1895 р., П. Куліш надіслав від себе і дружини 120 рублів, практично повністю профінансувавши другу книжку альманаху.

Куліш від свого та жінчиного імені запрошував Наталю Кобринську до Мотронівки, а сам хотів заїхати до Блехова під час подорожі закордон.

Давню мрію побачити Наддніпрянську Україну галицька літераторка здійснила влітку 1899 року. Взявши участь у роботі ХІ археологічного з’їзду в Києві, Н. Кобринська відвідала Чернігів. Теплі згадки надовго залишилися в неї про спілкування з Михайлом і Вірою Коцюбинськими, Борисом Грінченком.

В архіві Михайла Коцюбинського зберігається 9 листів Наталії Кобринської, рукописи її творів, надісланих до альманахів, редагованих М. Коцюбинським і Б. Грінченком, книги з дарчими написами. Високу оцінку Н. Кобринською творчості М. Коцюбинського, зокрема його повісті «Дорогою ціною», бачимо в її листах. Михайло Коцюбинський був щирим прихильником таланту літераторки. «Дух часу» ходить у нас з рук до рук і всіма охоче читається. Чекаємо дальших томиків ваших оповідань» (М. Коцюбинський. Лист до Н. Кобринської 6.01.1900 р.).

Виставка музейних матеріалів до 160-річчя Н. Кобринської розкриває тривалі плідні творчі зв’язки галицької письменниці з літераторами Чернігівщини.

Підготувала завідуюча відділом літературно-меморіального

музею-заповідника Михайла Коцюбинського Тетяна Кузнєцова.