«…автопортрет митця. Він сьогоднішній, із стекою в руці – вже немолода людина на сьомому десятку – наче вдивляється в минуле – в себе 18-річного, того, що чотири з половиною десятиліття тому виходив у самостійне життя шляхами війни. Цей образ-спогад втілено в рельєфі, який є тлом композиції. Суворий острівець Пам’яті серед виру сьогодення». Так описує скульптурну композицію «Спогади» мистецтвознавець З.Фогель. Автором композиції є український скульптор, заслужений діяч мистецтв УРСР (1964) Флоріан Абрамович Коцюбинський – онук видатного українського письменника. 24 лютого цього року минає 105 років від дня його народження.

Народився скульптор 1921 р. у Казані, де на той час мешкала його родина. Дитинство митця минало у нелегких умовах: через нестачу їжі він та його старший брат Юрко мали слабке здоров’я. В наслідок цього у малого Флоріана розвинувся рахіт, Юрко ж захворів на запалення легень, котре згодом призвело до сухот і ранньої смерті.

У 1922 р. родина повернулася до Чернігова. У батьківській садибі Ірини Михайлівни, за спогадами Флоріана, на той час був розміщений сиротинець, тож їм виділили лише невелику кімнатку біля кухні. Далі на родину чекали численні переїзди, пов’язані з роботою батька: Городок, Волочиськ, Проскурів (нині – Хмельницький), згодом – Полтава, Кобеляки і врешті – Київ.

Здібності, що виказували у Флоріанові майбутнього художника, почали проявлятися ще у дитинстві, а першою «скульптурною» роботою, що запам’яталася, стало глиняне каченя, яке він виліпив за завданням вчителя, будучи восьмирічним хлопчиком. Попри непрості життєві обставини, мати всіляко заохочувала та розвивала мистецький талант сина, допомагаючи йому малювати та навчаючи основам роботи з фарбами. Це захоплення і знання, отримані у художній студії, яку відвідував Флоріан, стало у нагоді в роки сталінських репресій, коли його батьки як родичі «ворогів народу» довго не могли влаштуватися на роботу. Тоді у нього з’явилася перша робота – виготовлення наочних посібників – таблиць для курсів удосконалення лікарів, яку йому організували батьки його однокласника.

1939 р. по закінченні школи Флоріан прагнув вступити до художнього інституту. Проте плани довелося відкласти у зв’язку з призовом на військову службу. Лише пройшовши фронти Другої світової війни, він розпочав омріяне навчання в Київському художньому інституті, який закінчив 1952 р. (майстерня М.Лисенка).

Кілька років викладав у Київській художній школі, навчався в аспірантурі на філософському факультеті та все ж повернувся до творчої роботи. Працював переважно в галузях монументальної і станкової скульптури, малої пластики. У скульптурних роботах, які і зараз збереглися у різних куточках України, Флоріан Абрамович втілював виразні образи воїнів, трударів, людей науки і мистецтва, створював змістовні монументальні композиції, невтомно працював над мистецьким вшануванням пам’яті та популяризацією постаті свого талановитого діда, художника слова Михайла Коцюбинського.

За спогадами близьких, попри численні реалізовані проєкти і здобутки, Флоріан Коцюбинський, завжди лишався надзвичайно делікатною, скромною людиною.

Відійшов у вічність митець 25 березня 1991 р. За останньою волею покійного, урна з його прахом була захоронена у могилі його матері Ірини Коцюбинської на цвинтарі «Яцево» у Чернігові.

Нині, через понад три десятиліття по смерті митця, живе його багата мистецька спадщина. Детальніше про окремі твори Флоріана Коцюбинського ми розкажемо у наступних публікаціях.