У день іменин своєї дружини Віри Михайло Коцюбинський намагався нікуди не виїздити, аби в колі рідних урочисто і тепло відзначити свято. Їхній дім виглядав по-особливому затишно і гарно.

«Тоді вітальня нагадувала оранжерею. На підвіконнях, на підлозі, в кошичках та великих кошиках, в деревʼяних ящиках всюди були квіти, яскраво пломенів пишний червоний шалфей. Тонкі стріли тубероз із блідо-рожевими та білими запашними квітами прикрашали кімнату. Останні осінні левкої, білі та фіалкові, стояли пишними букетами у вазах…

Ввечері до приходу гостей батько сам засвічував лампу. Над столом у їдальні вішав плетений круглий кошичок, який декорував осіннім листом дикого винограду.

Цей кошичок на честь дружини був виявом особливо ніжних почуттів, і ніхто з родини не уявляв собі цього свята без традиційного кошичка, який оздоблював раз на рік тільки тато і ніхто інший…» - згадувала Ірина Коцюбинська про вересневі мамині іменини.

Віра Устимівна була дивовижною жінкою. Завдяки її мудрості й працьовитості письменник міг творити. Дружина оберігала митця від буденщини. Вона вміла поєднувати літературну працю як секретар, коректор і критик творів чоловіка з буденною чорною роботою в господарстві. Весь тягар побутових прикростей падав на плечі Віри Коцюбинської, та вона ніколи не скаржилася, а гідно виконувала свою високу місію. Завдяки їй, берегині дому Коцюбинських, зʼявилися перлини світового письменства, що хвилюють і хвилюватимуть серця читачів різних поколінь і народів.