Нашого земляка, уродженця Ічнянщини, Станіслава Олексійовича Шевченка справедливо називають витонченим ліриком і поетом серця. У його творчості гармонійно поєднуються традиційне спрямування письма і новаторські модерністичні ритми, безілюзорне чуття реальності й спрага чудес. Щемлива інтимна лірика Станіслава Шевченка переходить у лірику громадянську і філософську.

Закінчивши факультет кібернетики Київського держуніверситету імені Т.Г.Шевченка, Станіслав Олексійович працював інженером-програмістом, редактором і сценаристом науково-популярного кіно. Авторські цикли передач Станіслава Шевченка-редактора і ведучого Національної радіокомпанії України «Зоряний час», «Слова та голос», «Золоті пропорції поезії» здобули широку слухацьку аудиторію.

Серед вагомих здобутків С.Шевченка-перекладача і упорядника творів польських поетів – два видання двомовної антології сучасної польської поезії «Тому що вони сущі», вибрані твори лауреатів Нобелівської премії Чеслава Мілоша, Віслави Шимборської, збірки віршів і поем Кароля Войтили.

Станіслав Шевченко – заслужений діяч мистецтв України, заслужений діяч польської культури, член національних спілок журналістів, письменників, кінематографістів.

У вересні 2012 року Станіслав Олексійович Шевченко здобув звання лауреата Чернігівської обласної літературно-мистецької премії імені Михайла Коцюбинського за збірку поезій «Під сузір’ям Пасіки» і «Дім для душі».

Відкривши для себе істину про сенс життя, поет ділиться нею з цілим світом.

Своє серцебиття

Я розгадати зміг.

У чому сенс життя,

Нарешті зрозумів.

Із крапельок роси –

Майбутні всі дощі.

З любові та краси –

Безсмертя для душі.

Енергія з вогню –

То ж не ловімо дим!

Тепер я це збагнув,

Хоча й не молодим.

У чому сенс життя?

Я відповім усім:

І сенс його й мета:

Любов, Вітчизна, дім.