Кожного року в третю неділю травня відповідно до Указу Президента в Україні відзначають День пам’яті жертв політичних репресій. Скільки було жертв політичних репресій, точно підрахувати не можна. Десятки тисяч людей розстрілювали і сотні тисяч відправляли у в’язниці, в табори та на заслання, когось примушували проходити психіатричне лікування.

Зазнати терору і репресій довелося всім верствам українського населення: від селян до творчої та наукової інтелігенції. Радянська влада щосили приховувала сліди своїх злочинів. Місця поховань перетворювалися на режимні об’єкти КГБ, місцевість рівняли бульдозери, доступ до архіву заборонявся.

Одним із символів тих подій став Биківнянський ліс неподалік від Києва. Саме там було масове місце поховання жертв політичних репресій комуністичного режиму. За різними даними органи НКВД закатували під час допитів та розстріляли тут від 15 до 100 тисяч осіб. У архівних документах зазначено, що органи НКВД УРСР використовували Биківнянський ліс як об’єкт «спеціального призначення» - місце таємних поховань з 1937-го по 1941 рік.

«Великий терор» - саме так називають масштабну кампанію масових репресій громадян, яку розгорнув СРСР у 1937-1938 рр за ініціативи керівництва СРСР та особисто Й.Сталіна. Кампанія мала на меті ліквідувати реальних та потенційних політичних опонентів, змінити соціальну та національну структуру суспільства, залякати населення. Внаслідок комуністичного терору 30-хх рр ХХ ст. в Україні була майже повністю винищена політична та мистецька, наукова еліта, деформовані суспільні зв’язки, зруйновано традиційні ціннісні орієнтації, поширена денаціоналізація та суспільна депресія.

Через політичні репресії обірвалося життя обох синів класика української літератури Михайла Коцюбинського – Юрія та Романа. Найстарший із дітей М.М.Коцюбинського, Юрій, рано захопився ідеями більшовизму та став членом партії РСДРП (б), брав участь у Жовтневому більшовицькому перевороті 1917 року. Після захоплення влади в Петрограді Юрія Коцюбинського призначили головнокомандуючим військами Української Радянської соціалістичної республіки і кинули з російськими військами Муравйова на Україну на боротьбу із законним урядом нашої держави – Центральною радою. В 1922-1930 рр Юрій Коцюбинський працював на дипломатичній роботі в Австрії, Польщі, бував у Чехословаччині. З 1930 року він увійшов до керівництва Україною: став секретарем Оргбюро ЦК, заступником голови Раднаркому, головою Держплану України.

Але завзятість, розум та й, власне, ім’я вже не потрібні були диктатурі деспота. В 1934 році Юрія Коцюбинського було відсторонено від роботи, а потім заарештовано. Його звинуватили у створенні в Україні військово-троцькістсько-контрреволюційної організації опору диктатурі. 8 березня 1937 року Юрія Коцюбинського розстріляли.

Після арешту Юрія Коцюбинського його рідний менший брат Роман Коцюбинський звернувся з листом ЦК партії, ставши на захист Юрія. Реакцією на лист став його арешт, конфіскація майна та поневіряння родини. 26 вересня 1937 року в Лук’янівській в’язниці загинув найменший син Михайла Коцюбинського – Роман Коцюбинський.