17 вересня, у День народження класика української літератури Михайла Коцюбинського, вшанували його пам’ять покладанням квітів до могили на Болдиній горі у Чернігові. У пам’ятному місці зібралися прихильники творчості Коцюбинського, сучасні письменники, хранителі пам’яті про письменника – працівники музею-заповідника та всі охочі, хто хотів віддати шану письменнику-імпресіоністу, адже саме сьогодні минає 162 роки від дня його народження. Дитячі та юнацькі роки Коцюбинського промайнули на Вінниччині, а останні 15 років життя він прожив у Чернігові.

Ведучий заходу Заслужений артист України, лауреат премії імені М.Коцюбинського Олексій Биш запрошував до вітального слова правнука письменника Ігоря Коцюбинського, директора музею-заповідника Дмитра Мельниченка, письменника, головного редактора журналу «Літературний Чернігів», лауреата премії ім. М.Коцюбинського Михася Ткача, поетесу, лауреатку премії ім. М.Коцюбинського Ганну Верес-Демиденко, поетесу, авторку відомої пісні «Я козачка твоя…» Надію Галковську.

За любов до сонця Михайла Коцюбинського називали Великим Сонцепоклонником. Та і сонце щедро віддячувало йому своєю щирістю. По-справжньому радісним та теплим видався день народження Михайла Коцюбинського цьогоріч. Здається, саме сонце сьогодні усміхалося йому на вершечку Болдиної гори, надсилало свої промені крізь барвисте жовтасте листя. А його так любив письменник: «Я п'ю тебе, сонце, твій теплий, цілющий напій, п'ю як дитина молоко з материних грудей, так само теплих і дорогих...» («Intermezzo»).

Тож із днем народження, Михайле Михайловичу! Ваші твори і досі живуть у серцях людей, оживають у кінематографі, театрі, музиці. Вони не втрачають своєї сили й актуальності, бо говорять про вічне – любов, людяність, гідність і незламність.