23 серпня 2017 року відзначаємо 150-у річницю з дня народження Осипа Степановича Маковея (1867-1925). Сучасник і соратник Івана Франка, Михайла Грушевського, Володимира Гнатюка, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської,Осип Маковей – відомий самобутній прозаїк, поет, публіцист, перекладач, педагог, журналіст, культурно-громадський діяч. Усе свідоме життя Осипа Маковея було підпорядковане утвердженню гуманістичних цінностей, національної незалежності та ідентичності українців як повноцінної самодостатньої європейської нації.

Ще в юнацькі роки він сформулював своє творче і людське кредо: «Працювати, жити для народу треба, мушу». Цьому високому і нелегкому завданню Осип Маковей був вірним завжди. Найкраще з його творчої спадщини увійшло до золотого фонду української класичної літератури.

Іван Франко у статті «З останніх десятиліть ХІХ в.», характеризуючи тогочасний загальний літературний процес, його «різнобарвну китицю індивідуальностей», високо оцінив Маковея як талановитого новеліста. Саме Франко у 1885 році опублікував у журналі «Зоря» переклад О.Маковея з Г.Гейне, а згодом оригінальні ліричні поезії молодого автора.

На широку дорогу літературної творчості Осип Маковей виходить у середині 1890-х років, ставши провідним співробітником «Зорі», редагуючи газету «Буковина», а особливо працюючи з 1898 разом з І.Франком та В.Гнатюком у «Літературно-науковому віснику».

Ці видання стали місцем виявлення його потужної творчої енергії, спрямованої на консолідацію прогресивних сил української літератури обабіч кордонів двох монархій – Австро-Угорщини та Російської імперії. У духовний ужиток українського населення Галичини і Буковини О.Маковей вводить чимало творів письменників-наддніпрянців, прагнучи засобами художнього слова поглибити чуття кровної спорідненості двох частин єдиного організму.

Протягом 1895-1897 рр. Маковей був редактором газети «Буковина» у Чернівцях. Тоді розпочалося дружнє листування Осипа Маковея з Михайлом Коцюбинським. У липні 1896 р. в «Буковині» було надруковано статтю Віри Коцюбинської «Хліборобські спілки в Херсонщині». Листи О.Маковея до М.Коцюбинського, датовані 1896-1909 рр., були опубліковані разом з листами Михайла Коцюбинського до Осипа Маковея у виданні: Музей М.М.Коцюбинського в Чернігові: Збірник 3, 1943.

Михайло Коцюбинський, щирий прихильник таланту Маковея, відзначав, що його праці «…дякуючи гарній ідеї, здоровому гумору, сприту й красі форми, дали мені стільки приємних хвилин» (М.Коцюбинський. Лист до О.Маковея. 10 червня ст. ст. 1896 р.)

З великою повагою Михайло Коцюбинський відгукувався про творчість і редакторську діяльність Осипа Маковея. У статті «Галицький науково-літературний вістник» (газета «Волинь», 14 лютого 1898 р., №36) М.Коцюбинський відзначав: «В первой книжке «Вістника» обращают на себя психологический этюд О.Маковея «Самота», а также интересный фрагмент О.Кобылянской «Valse melancholique». До згадки про твір Маковея автор статті подав примітку, в якій зазначив, що нарис «Самота» «под заглавием «Одиночество» был помещен в русском переводе в №10 «Волыни» того ж 1898 року. Переклад, найімовірніше, зробив сам Коцюбинський. Дуже позитивно відгукнувся він також про наукову частину «Вісника», зокрема про розділи «З життя і письменства», «З російської України», «З чужих літератур», «Бібліографія», «которые, к стати сказать, ведутся очень живо и интересно Франко, Маковеем и Spectatorom».

Осип Маковей неодноразово запрошував Михайла Коцюбинського до участі в західноукраїнській пресі. Автор «Fata morgana», у свою чергу, звертався до новеліста і поета з проханням надсилати власні твори до видань, що готувалися у Чернігові. «Ми дуже шануємо Ваш талант і ще раз просимо написати для нашого збірника хоч невелику новелу та кілька віршів», - писали М.Коцюбинський і М.Чернявський до О.Маковея у лютому 1903 року, запрошуючи його взяти участь в альманасі «Дубове листя», виданому «на згадку про П.О.Куліша» (Київ, 1903).

У збірнику були надруковані такі твори О.Маковея: оповідання «Самота», вірші «Думка» і «Коли помрем». Рукописи поезій зберігаються в архіві Чернігівського музею-заповідника Михайла Коцюбинського, а у його меморіальній бібліотеці – рідкісні прижиттєві видання творів Осипа Маковея: «Весняні бурі» (Львів, 1895), «Залісся» (Чернівці, 1897), «Історія будови церкви у Бережанах». «Про Юрія Федьковича» (Чернівці, 1909), «Пустельник з Путни і інші оповідання» (Чернівці, 1909).

Численні журнали, збірники та альманахи кінця ХІХ – початку ХХ століття, у яких відомий письменник, критик, журналіст і видавець часто друкувався («Зоря», «Літературно-науковий вісник», «Ватра», «Шершень» також широко представлені у бібліотеці Михайла Коцюбинського.

У фондах музею зберігаються спогади дружини Осипа Маковея Ольги про їхню зустріч з Михайлом Коцюбинським у Відні 1909 року.

Наприкінці травня 1909 року М.Коцюбинський їхав на лікування до Італії. Після короткочасного перебування у Чернівцях, Львові, Коломиї та Кракові письменник прибув до Відня, де його зустріли В.Стефаник і О.Маковей. Михайло Коцюбинський після вистави у Віденській опері був запрошений Маковеєм на вечерю. «Щира приятельська розмова затягнулася в ніч надовго. Говорили про найбільш цікаві тоді теми нашої та світової літератури. Згадувалося також і про домашні буденні справи. Коцюбинський, наприклад, розказував, як-то він перебував зі своєю дружиною в Алушті, а його молода тоді дружина взялася хазяйнувати та варити… Розказував Коцюбинський дуже цікаво, з гумором…» (Ольга Маковей. У Відні).

З італійського острова Капрі Михайло Коцюбинський написав до Бережан, де Маковей перебував на феріях у свого тестя Кордуби, картку: «Дорогий товаришу! Я й досі під вражінням нашої стрічі у Відні і часто згадую Вас тут, на цьому острові чудес, краси і спокою. Тут мені дуже добре, спочиваю і поправляюся. Маю дуже гарне і цікаве товариство» (М.Коцюбинський. Лист до О.Маковея. 22 червня 1909 року).

Через кілька днів Маковей відповідає: «Я так мало сходився з Вами у життю, а проте здається мені, що знаю Вас здавна дуже добре, і справді тішуся, коли Вам краще... Поки що я видав ось недавно дві брошури для селян та молодіжі – життєпис Федьковича (багато даю нового) і нариси з історії Буковини (написані ще 1908 року). Посилаю їх Вам окремо… Основа взята з документів, переказів та народних пісень».

Постійна експозиція літературно-меморіального музею М.М.Коцюбинського та виставки до ювілейних дат Осипа Маковея відображають міцні творчі зв’язки двох українських літераторів.

У вірші «Елегія» Осип Маковей писав:

Коли помрем і заростем квітками,

у споминах ще оживем не раз.

Пам’ятаймо ж того, чиєю зброєю у боротьбі за розквіт рідної культури були «сталеве перо і чорнило».

Тетяна Кузнєцова, завідуюча відділом Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського