Весна. Пора нових сподівань і гарний час для продовження добрих традицій. Особливо тих, які своїм паростям зросли від глибокого коріння в історії світового українства. Традиція меценатства здавна живе в українській культурі. Як і уміння об’єднуватися та допомагати одне одному у складні часи, долаючи будь-які обставини і відстані. Понад століття тому когорта небайдужих чернігівців, з-поміж яких і Михайло Коцюбинський, дбали про створення у Чернігові музею, де буде зберігатися колекція В.В.Тарновського, яку той заповів місту. За кілька років сам Михайло Михайлович дарував новоствореному музеєві цінні автографи зі свого архіву. А за кілька десятиліть і садиба письменника стала меморіальним музеєм задля увіковічнення пам’яті про свого видатного власника.

Нині вже наші сучасники з різних куточків України і світу докладають зусиль до того, аби навіть у часи воєнного лихоліття продовжувалися добрі традиції співпраці, а музейні колекції поповнювалися оригінальними предметами, з допомогою яких музейники зможуть розказати нові цікаві історії або ж підготувати захоплюючі інтерактивні заходи.

Цієї весни музей-заповідник М.Коцюбинського також має чудове поповнення колекції – дарування від канадійки українського походження пані Олени Берикул-Криворучко, котра уже другий рік поспіль співпрацює з нами, надсилаючи оригінальні предмети побуту та інтер’єру. Мешкаючи у далекій Канаді, пані Олена разом з родиною з 2014 р. підтримують ЗСУ, взаємодіють з громадськими, культурними та учбовими закладами в Україні, беруть участь в проукраїнських акціях у своєму місті.

Кілька років тому розпочалася історія саме музейного меценатства: пані Олена стала дарувати українським музеям предмети з власної колекції порцеляни. Сьогодні ж, взаємодіючи з музейними закладами у різних куточках Батьківщини, вона намагається підібрати для збагачення фондових колекцій та розширення експозицій автентичні історичні предмети або ж сучасні копії старовинних речей, які допоможуть розкрити особливості епохи, до якої належав митець, котрі допомагають увиразнити важливі риси його особистості. А крім того, за власним чуттям, пані Олена пропонує речі, які так чи інакше асоціюються з творчістю митця та цікавими моментами з його біографії.

Такий підхід до вибору предметів дарування є надзвичайно актуальним саме зараз, у часи війни, адже, коли більшість музеїв змушені убезпечувати автентичні меморіальні речі, розбирати або кардинально змінювати постійні експозиції, це дає змогу наповнювати музейні простори оригінальними речами і, оперуючи ними, розповідати відвідувачам цікаві історії, проводити, часом, неочікувані паралелі, висвітлювати незвідані грані повсякденного та мистецького життя людини від минулого до сьогодення.

Які ж нові історії розкажуть нам предмети цьогорічного дарування? Гасові лампи додадуть яскравості буденним справам. Керамічний та металевий посуд і предмети побуту стануть виразними акцентами в інтер’єрі оселі, вказуючи на окремі грані життя її мешканців. Речі зі східними мотивами, листівки і морські сувеніри вкотре нагадають про подорожі письменника і твори, написані під враженням від них. Солом’яні капелюшки, текстильні вироби, зокрема, вишивка, історичний дитячий одяг, ляльки, інструменти для рукоділля привернуть увагу до побуту та захоплень жінок і дівчат тієї епохи. Зацікавилися? Стільки предметів і яким чином вони стосуються Коцюбинських? Уже незабаром детальніше про все можна буде дізнатися під час екскурсій меморіальним будинком та з тематичних дописів на сторінці музею.

Сьогодні ж ми висловлюємо свою безмежну вдячність пані Олені Берикул-Криворучко за її коштовний дарунок і ту неоціненну підтримку та світлу енергію добра і щирості, яку ми відчуваємо у кожному подарованому предметі, у кожному листі, у кожному слові. «Разом – сильніші!», - слова з листів пані Олени, які для нас стали символом тієї взаємної підтримки і нерозривності віковічних зв’язків, що єднають українців по всьому світові.