Головна » 2024 » Лютий » 13 » Читаю душі ваші, наче книги, я і сам цвіту — ридаю, як роса…
Читаю душі ваші, наче книги, я і сам цвіту — ридаю, як роса…
11:41

В історію української літератури Павло Григорович Тичина  увійшов як поет-новатор, який збагатив лексику, ритміку, музично-зображальні можливості української поезії, створив власний поетичний стиль, який отримав власну назву — «кларнетизм». Його поезія сповнена ніжним музичним звучанням, ритмом, який притаманний реаліям життя. Творчість Павла Тичини — одна з вершин української поезії. Митець належав до когорти талановитих поетів-модерністів свого часу.

Павло Григорович Тичина народився 23 січня 1891 р. в с. Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка. Вчився спочатку в земській початковій школі в с. Піски. Пройшовши проби голосу, у 1900 р. став співаком архиєрейського хору при Троїцькому монастирі Чернігова й одночасно навчався в Чернігівському духовному училищі.

У 1907-1913 рр. — студент Чернігівської духовної семінарії. З дитинства був обдарований музично, добре співав. Ще зовсім молодим почав спілкуватися з корифеями української літератури — Михайлом Коцюбинським і Володимиром Самійленком.

Павло Тичина почав відвідувати «літературні суботи» М. Коцюбинського, знайомством з яким юнак завдячував М.І. Жуку. Коцюбинський першим розгледів талант у молодого поета - учасника «літературних субот» у садибі письменника. Коли  Михайло Михайлович почув вірш Тичини «Розкажи, розкажи мені, поле», сказав: «Із нього будуть люди. Серед нас − поет!», і порекомендував надрукувати вірші у «Літературно-науковому віснику», який видавав Михайло Грушевський.

Коцюбинський опікувався молоддю і дуже переймався тим, щоб молоді обдаровані літератори мали змогу друкуватись.  В одному із листів він нагадує М.Грушевському, що влітку 1911 р. в Криворівні передав для «Літературно-наукового вісника» кілька віршів молодого поета і один із них («Чи чули ви, як липа шелестить») було відібрано до журналу. На жаль, в списках творів, прийнятих до друку на 1912 р., цього вірша П. Тичини Михайло Михайлович не побачив. І далі пише : «Мені ніяково перед молодим автором, якого я повідомив у свій час, що його один вірш буде надрукований у «Літературно-науковому віснику».

Вірш Тичини надрукували у першому номері журналу «Літературно-науковий вісник» за 1912 рік. А потім його вірші з’являться в журналах «Рідний край», «Українська хата», «Основа».

Свої зустрічі та зв’язки з Коцюбинським П. Тичина відтворив у віршах: «Перше знайомство», «На суботах» М. Коцюбинського», «Як ми писали листа  М. Коцюбинському». У 1913 році Михайло Коцюбинський помер. За домовиною йшли тисячі чернігівців. Над труною письменника урочисто гриміла мелодія «Вічна пам’ять» та «Козака несуть». Незважаючи на заборону «незаконним» зведеним хором керував Павло Тичина. Скорботна мелодія лилася над натовпом і чутно було її дуже далеко…

Тичина П.Г. неодноразово приїздив до музею. Одне з відвідувань увіковічнилось на фото, яке зроблене у 1948 році на фоні однієї з музейних експозицій  у садибі письменника. Цього разу Павло Григорович завітав разом з дружиною Лідією Петрівною та композитором Андрієм Яковичем Штогаренком.

Лідія Петрівна Тичина була не просто дружиною, а його коханою, другом, помічницею у творчій праці, першим читачем, критиком, менеджером і радником більшу частину життя. Після смерті поета вона зберегла його архів та обстановку квартири, де вони жили. Павло Тичина прожив з дружиною 44 роки. На 40-річчя знайомства поет написав їй такі рядки: «Дивлюсь на тебе я, не надивлюся – на очі сірі й брови в формі дуг, для мене ти, як з пісні «біле гуся», – кохана, люба і дружина, й друг».

Хома Михайлович Коцюбинський -  український літературознавець, перший директор музею М. Коцюбинського як у Вінниці, так і у Чернігові.

Катерина Яківна Бедрізова-Коцюбинська – дружина і заступниця першого директора нашого музею Хоми Коцюбинського. Філолог, випускниця Бестужевських курсів у Петербурзі, кримська вірменка, фактичний співавтор концепції та експозиції музею. Змогла у повній мірі осягнути глибини української літературної традиції і, зокрема, творчості М. Коцюбинського. Саме на її плечах була наукова частина діяльності музею, публікація перших путівників та збірників.

Михайлина Хомівна Коцюбинська - українська літературознавиця, перекладачка, активна учасниця руху шістдесятників. Лавреатка багатьох престижних українських премій. Племінниця класика української літератури Михайла Коцюбинського, донька його молодшого брата Хоми.

Андрій Якович Штогаренко - український композитор, педагог, музично-громадський діяч. Музичну освіту здобув у Харківському музично-драматичному інституті. Автор кантати-симфонії «Україно моя» на слова А. Малишка, М. Рильського. Був ректором Київської консерваторії. Учні Штогаренка — відомі музиканти, зокрема: І. Поклад, Ю. Шамо.

На фото. Зліва направо сидять: Павло Григорович Тичина, Хома Михайлович Коцюбинський, дружина Павла Тичини - Лідія Петрівна, дружина Хоми Коцюбинського - Катерина Яківна (у дівоцтві - Бедрізова), стоять: Михайлина Хомівна Коцюбинська, Андрій Якович Штогаренко.




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 41 | Додав: marije4ka07 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість