«Від оп. «Сміх»1906 р. до «Intermezzo» 1908 р… на однім кінці – дикий хаос розбитих надій, безсилля, напруги і жаху, на иншім – глубока утома і ясний безжурний спокій піль..Скільки пережито між сими двома крайніми точками. Се важкий шлях життя не тільки письменника, але разом і цілого суспільства, ціла сумна драма, починаючи від розцвіту надій і кінчаючи безсиллєм, утомою, зневірєм…» (О.Грушевський про збірку оповідань М.Коцюбинського «З глибини»).

1909 р. у Львові спільнотою молодих галицьких письменників-модерністів «Молода Муза» було видано збірку новел М.Коцюбинського «З глибини». До збірки увійшли такі твори письменника, як: цикл поезій у прозі «З глибини», «Сміх», «Невідомий», «Він іде», «Персона грата», «В дорозі» і, звичайно ж, «Intermezzo». Отже, у рубриці «Белетристична лабораторія» продовжимо розповідь про цю новелу і ще одну її публікацію, що була здійснена за життя автора.

З листовного діалогу між В.Гнатюком і М.Коцюбинським дізнаємося, що творчість Михайла Михайловича привернула неабияку увагу «молодомузівців». Гнатюк навіть висловлює подив: «А звідки у членів нашої «Молодої Музи» така любов до Вас, що як лише де про себе говорять, зараз і Вас між себе втягують; тим часом я не бачу між ними і Вами ніякої ідейної сполуки, а й особиста, мабуть, не дуже велика».

Варто зазначити, що на той час твори М.Коцюбинського уже виходили друком у літературно-науковому журналі «Світ», котрий видавався згаданою спільнотою. Згодом, зачувши, що письменник прагне видати збірку свої творів, «молодомузівці» звернулися до нього з пропозицією щодо видання збірки. Про такий інтерес за творами знаних письменників згадує учасник гуртка, літературознавець і літератор М.Рудницький: «Молодомузівці шукали за письменниками, що своїм прізвищем могли зміцнити авторитет того молодечого гуртка, що пробував у своїй наївності протиставлятись авторитетові такого великого знавця літератури, і такого прогресивного письменника, як Франко».

Коли було отримано згоду і надійшли рукописи від М.Коцюбинського, це стало справжньою подією для учасників гуртка. Звісно для тодішнього західноукраїнського читача були дещо не зрозумілі реалії царської Росії, описані в деяких творах, що увійшли до збірки.

«Та була у збірці Коцюбинського одна новела, - пише у спогадах про письменника М.Рудницький, - для розуміння якої не треба було знати нічого про умови, серед яких жив автор, ні про матеріал, що ввійшов у сюжет новели. Це було «Інтермеццо». Виринула ціла низка питань: «Невже ж це справжня новела? Коли ж це не новела, то що воно таке? Поема прозою? Як можна до поеми прозою вплітати такі мотиви, як сцена з селянином?

При цьому усі погоджувались на одне: це щось зовсім нове в нашій літературі. […] твір наскрізь оригінальний, одноцільний і справляє вражіння симфонії».

З часу написання новели М.Коцюбинського «Intermezzo» минуло понад століття. Вона неодноразово публікувалася у виданнях творів письменника різних років та була перекладена багатьма мовами світу. Вражала читачів різних поколінь і надихала митців на створення за її мотивами творів образотворчого мистецтва, театральних вистав і кіносценаріїв.