Сьогодні у рубриці «Белетристична лабораторія» продовжуємо розповідати про вихід у світ одного з найвідоміших творів М.Коцюбинського ліричної новели «Intermezzo».

Після свого повернення з Кононівки М.Коцюбинський починає впорядковувати нотатки та працює над написанням новели. У листі до редактора журналу «Літературно-науковий вістник» у вересні 1908 р. письменник повідомляє: «До «Вістника» саме пишу. Вийде щось невелике і буде називатися ”Intermezzo”». А вже за кілька днів в іншому листі до В.Гнатюка згадує: «Сьогодні скінчив невелику річ для «Вістника», назвав її «Intermezzo» і сими днями пошлю […] до Києва».

Саме з листування М.Коцюбинського можна детально постежити шлях оповідання заледве не від перших нотаток і до його виходу у світ. У жовтні 1908 р. М.Грушевський, який і був на той час редактором «Літературно-наукового вістника», повідомляє М.Коцюбинському: «”Intermezzo” я одержав, коректу скажу Вам післати. Спасибі за нього і прошу не минати нас і дальшими Вашими творами, меншими й більшими, які будуть. А ми зістанемо Вашими щирими прихильниками…». В інтересах журналу редактор вирішив відкласти публікацію оповідання. Так, лірична новела «Intermezzo» побачила світ у першій книжці «Літературно-науковий вісника» у січні 1909 р.

Новела ще за життя письменника публікувалася у кількох збірках його творів. І не без курйозних випадків. Справа у тому, що одна з вічарок з маєтку Є. Чикаленка, яких автор згадує як дійових осіб у новелі, мала кличку Трепов – цілком співзвучну з прізвищем тодішнього міністра внутрішніх справ, що не могло не привернути увагу як читачів, так і цензури. «Чудно якось і прикро вражає поєднання «Трепов і Оверко». «Трепов» тягне за собою комбінацію думок зовсім протилежних духу і настрою подій», - зазначає О.Грищенко у листі до М.Коцюбинського. Ця ж промовиста кличка вівчарки стала однією з причин для заборони царською цензурою для поширення у Росії збірки «З глибини», виданої у Львові 1909 р. Тож у 1910 році, готуючи до публікації збірку «Дебют», аби не мати клопоту з цензурою, М.Коцюбинський за порадою М.Могилянського змінює кличку собаки з «Трепов» на «Кратер».

Після виходу збірки Є.Чикаленко між іншим зауважує у листі до М.Коцюбинського, що вівчарку можна було назвати Трьопкою, як його іноді іменували господарі, хоча і не вважає то суттєвим. На це Михайло Михайлович відповідає: «Досадно, що не догадався назвати одну з вівчарок Трьопкою. Не прийшло до голови. Досадно тому, що хотілось якомога більше залишити в оповіданні кононівського колориту – се ж живий шматочок мого життя, і я ще досі чую смак пробування в селі у Вас. Чи доведеться ще коли так добре, вільно і приємно прожити свої вакації, як в Кононівці? Навряд».