Хома Михайлович з болем зазначає: «Дослухавшись до моєї доповіді, Колегією Губнаробраза вирішено зробити ремонт господарським способом, для чого відпустили в моє розпорядження необхідні матеріали та грошовий аванс. Останній мною отримано, але оскільки на складах Губнаробразу немає ніякого матеріалу, а головним чином – шибок, то надії на можливість проведення ремонту втрачено і з цього боку. Тільки героїчні заходи Губвиконкому можуть зрушити з мертвої точки це питання.

При цьому заявляю, що приміщень мало на проживання у сусідньому будинку. Сторож не може зупинити тих жахливих розкрадань, які відбуваються майже кожного дня: розібрано вже весь паркан, знято сходи з балкона, а також три стовпи, на яких лежав дах, зняті двері з сараю та рубаються в саду дерева.

Всі ці розкрадання відбуваються очевидно в той час, коли сторож йшов до себе в квартиру погрітися. Живи він в будинку, що охороняється, можливо, що цього не було б. Доведений до відчаю сторож, увесь час поривається піти, і для утримання його доводиться вдаватися до виняткових заходів.

В даний час я теж втратив будь-яку надію на те, що будинок цей буде відремонтовано. І не маючи можливості призупинити руйнування будинку, прошу звільнити мене з посади.

Ф. Коцюбинський».   

Тож ситуація станом на 1921 рік була вкрай непростою. Країною котилася громадянська війна, яка трагічно вплинула на долі Коцюбинських та на їх будинок. Останній вирішили передати дітям, розташувавши у ньому I Український дитячий будинок. Хомі Коцюбинському були передані гроші для ремонту, але відповідальні за ремонт будинку установи нехтували своїми обов’язками. Цими обставинами скористалися злодії, які просто грабували й руйнували будинок.

P.S. Автором допису за допомогою штучного інтелекту згенеровано зовнішній вигляд будинку. Можливо саме так він виглядав у 1921 році.  

Далі буде.