Хома Коцюбинський у своїй заяві зазначає: «Вступивши 23 листопада (імовірно 1920 року – Авт.) в завідування господарством цього будинку, я за дорученням т. Малкіної спілкувався з т. Гриневичем та іншими представниками Комгосора (Комітет державних споруд, орган діяв у 1920-х роках) з метою прискорення ремонту, вказавши їм, що мотивом поспіху є та обставина, що садиба та будинок обнесені парканом, що ускладнює спостереження та існує небезпека розграбування їх з боку Холодного Яру (район у місті Чернігові, зберігся – Авт.), де багато хуліганів, і навіть із поля, що належить громаді Казанської церкви.

Представники Комгосору, здавалося, дослухалися до моєї заяви і обіцяли через «два дні» приступити до ремонту. Третього дня я знову був у Комгосорі і заявив, що робітники не з'явилися, і знову отримав обіцянку, що ремонт почнеться «неодмінно завтра». І ось уже закінчується третій місяць, а всі обіцянки Комгосора залишаються порожнім звуком, якщо не враховувати доставлених п'яти віконних рам без скла, шести возів глини та піску, і шести пудів крейди, а також знятого з балкона залізного даху, причому частина заліза взята майстром для виготовлення пічних дверцят».

Далі буде.