Від великого і до малого, кожен, у нашій державі знає, що синьо-жовтий стяг – це один із державних символів, символ свободи та боротьби за незалежність українців. На офіційному рівні свято Дня Державного Прапора України встановлено 23 серпня 2004 року указом Президента Леоніда Кучми. 2009-го року Президент Віктор Ющенко вніс до документу зміни, заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня на території всієї держави.

18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України постановою «Про прапор України» надала синьо-жовтому прапору статус офіційної символіки країни. 28 січня 1992-го Верховна Рада ухвалила постанову «Про затвердження Державним прапором України Національного прапора».

Під синьо-жовтим прапором в Україні нині зустрічають іноземних гостей, військовослужбовці складають присягу, працюють українські посольства, його вивішують і в ООН.

Положення про Державний Прапор маємо і в Конституції України. У її 20 статті вказано, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України та Державний Гімн України. Державний Прапор України − стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. За однією версією, синій на прапорі символізує небо, а жовтий – колосся пшениці. За іншою, це символи двох головних стихій природи: води та вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний – усе земне.

Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як нашого національного символу відбулося 22 березня 1918 року − Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки.

У 1938−1939 роках синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 році – Української Держави. За радянських часів зберігання синьо-жовтого полотнища вважалося злочином, за який могли ув’язнити на два роки.