Антиукраїнські політики й присяжні їм історики не популяризують переможних виявів українського народного духу, формуючи суспільну свідомість не не історичній правді, а на облуді, не на успіхах, а на невдачах.

28-29 червня 1659 р. під селом Соснівка (за 12 км від Конотопа) відбулася вирішальна битва українського війська під проводом гетьмана І.Виговського з окупаційною московською армією. Як зазначають історичні джерела, гетьман дуже добре спланував цю військову операцію, командуючи об’єднаними силами козацької піхоти й татарської кінноти.

Завдяки злагодженим тактичним діям і блискавичній оперативності українське військо паралізувало й розгромило московські сили: загинула вся кіннота й основна маса піхоти, а залишки панічно рятувалися втечею. За різними джерелами супротивники Виговського втратили від 60 до 130 тис. убитими й від 5 до 15 тис. полоненими.

Ця переможна битва відкрила українцям перспективу успішного завершення війни з московитами, припинення громадянської війни й утвердження державної незалежності України. Але за спиною гетьмана Виговського промосковська старшинська опозиція (Цецюра, Золотаренко, Сомко та ін.) під орудою ставленика Москви Івана Безпалого підняла повстання проти нього. В таких умовах Іван Виговський у жовтні 1659 р. змушений був зректися гетьманства й передати булаву Юрієві Хмельницькому, який підписав кабальні умови договору з Московією.

А за 5 років Виговський був підступно заарештований та вбитий поляками.

Аби добре засвоїти уроки історії, треба знати правду й не боятися її гіркоти, бо як зазначав Іван Франко: « ...хоча Правда зразу усім гірка, та все-таки згодом вона скрізь бере верх і стає солодкою спасителькою людства».