18 лютого в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.М.Коцюбинського відбулася друга зустріч гостей на проєкті «Мистецька вітальня Коцюбинського». Цього разу йшлося про родину Вербицьких-Вороних.

Часом переплетіння доль буває таким міцним та неочікуваним, що дивуєшся, наскільки світ тісний! Ось і один із старовинних чернігівських будинків теж зберіг таку таємницю. Розташований він на старій Лісковиці у Чернігові. Колись там було старовинне дворянське гніздо Антіох-Вербицьких, що проживали в ньому ще з початку минулого століття. А до того їм належав ще один сусідній будинок, який вони продали далеким родичам.

Глава сім’ї Микола Антіох-Вербицький у цьому помешканні доживав свого віку, коли повернувся до міста з тривалого 25-річного заслання до Рязані та Орла за свою громадянську діяльність та українські вірші. А його п’ятеро дітей виростали, одружувались, народжували своїх дітей і залишались жити у родинному гнізді великим дружним сімейством. У цей дім зятем колись прийшов поет-модерніст Микола Вороний, тут народився і виріс його син Марко Вороний, пізніше знищений більшовиками на Соловках.

Про Вербицьких цікаві спогади залишила Софія Русова: «Унизу по Десні, у так званій Лісковиці, жила родина Вербицьких: батько – учитель літератури в гімназії, нігіліст, представник крайньої лінії, три сини: Федя, Коля і Гриша та дочка, що стала потім дружиною Вороного. Я добре знала їхню матір, добру, ласкаву, завжди заклопотану своїми родинними справами і матеріальними злиднями. Чоловіка її за українські симпатії, переведено 1876 року на посаду вчителя з Чернігова у Рязань, а потім в Орел, так що він приїздив додому лише на літні вакації. Хатка Вербицьких утопала в густому саду, де було багато чудових овочів.

Молодих Вербицьких я пізнала, коли вони вже були студентами. Федір Миколайович  був романтичної вдачі, писав вірші, любив музику. Микола Миколайович одружився з однією з моїх небог Любою Ліндфорс. Але це подружжя скоро розійшлося. Третій син, Григор, був дуже добрий, м’який і ласкавий до своєї мами, що, на жаль, осліпла на старі роки. Разом з ними жив їхній родич І. Ф.Рашевський, лікар земської лікарні. Це була одна з найпопулярніших постатей у Чернігові і як добрий лікар, і як видатний своєю чесністю і прямотою громадський діяч».

Про усі переплетіння доль людей, що проживали в старовинному будинку на Лісковиці,  гості слухали у затишній та приємній атмосфері у вітальні в меморіальному будинку Михайла Коцюбинського, насолоджуючись духмяним трав’яним чаєм. Хочете теж побувати на такій зустрічі в мистецькій вітальні Михайла Коцюбинського? Тоді слідкуйте за нашими новинами на сайті та у соцмережах, аби не пропустити анонс.