Ошатний дерев’яний будинок неподалік сучасного середмістя Чернігова сьогодні, як і понад століття тому, вабить до себе гостей. Колись сюди, на адресу вул. Сіверянська, 3, власний будинок Коцюбинського, надходило сотні листів з усієї України та далеких європейських міст. Сюди неодмінно сходилися стежки представників української інтелігенції кінця ХІХ – початку ХХ століття. Тут виголошувалися цікаві ідеї, планувалися важливі громадські і видавничі проєкти. Саме тут вперше знаходили свого слухача вірші молодих поетів і були написані кращі твори самого М.Коцюбинського.
Нині колишня Сіверянська стала вулицею Коцюбинського, а будинок, де мешкав письменник, разом з прилеглою до нього територією перетворився на літературно-меморіальний музей-заповідник. Чому ж саме варто відвідати садибу М.Коцюбинського?
 Будинок має свою неповторну атмосферу. М.Коцюбинський придбав його у 1898 році. У стінах цього затишного будинку зростали четверо дітей письменника і його дружини Віри. Тут доживали свого віку сестра М.Коцюбинського Лідія і мати Гликерія Максимівна. Минуло близько ста років з того часу, як родина залишила будинок, та здається що кроки його знаних мешканців та гостей щойно стихли і за мить знову залунають їх голоси.
 Планування будинку збереглося у тому ж вигляді, яким воно було і за часів письменника. Відновити інтер’єри кімнат та надати їм максимально автентичного вигляду вдалося завдяки Ірині Коцюбинській – молодшій доньці письменника, котра протягом 20 років очолювала музей. За своїми дитячими спогадами вона робила окремі описи та замальовки, а вже з огляду на них кімнати поступово набували свого первинного оздоблення.
 Кожна кімната будинку має свою історію, а подеколи й не одну. Так, спочивальня «пам’ятає» не лише повсякденні клопоти, але і візит шведського історика, слов’янознавця Альфреда Єнсена, котрий перекладав твори М.Коцюбинського і цікавився українською старовиною. Дівоча кімната зберігає затишок, створений дбайливими руками доньок письменника, і їхні маленькі «скарби» - подарунки надіслані татом з подорожей. У просторій їдальні скромно, але вишукано сервірований стіл нагадує про традиційні сімейні обіди, котрі сам письменник називав маленьким святом. Бабусина кімната таїть секрети довірливих стосунків між матір’ю і сином, чий талант вона змогла відчути і виплекати ще у його юні літа.
 Чи не найбільше історій, родинних скарбів і секретів таїть у собі простора вітальня. Як згадувала Ірина Коцюбинська, у дитинстві їй здавалося, що у всьому Чернігові немає кімнати кращої і гарнішої, ніж ця. Тут уся родина збиралася довгими зимовими вечорами, дівчата і Віра Устимівна грали на роялі, а тато Михайло Коцюбинський оповідав дивні історії про далекі краї, де йому доводилося побувати. Тут збиралася творча інтелігенція міста на традиційні «літературні суботи». А ще саме вітальня одночасно слугувала і робочим кабінетом письменника, де лягали на папір рядки його геніальних творів.
 Крім звичних побутових речей, інтер’єр чи не кожної кімнати доповнений старими фотографіями, книжками з бібліотеки письменника (а їх понад півтори тисячі!), мініатюрними скульптурами і живописом. При цьому заледве не кожне полотно унікальне і знаходиться тут не випадково, адже є картини подаровані письменнику самими авторами, багато з яких були частими гостями у будинку Коцюбинських.
 Окрасою будинку є простора тераса. Влітку двері з вітальні були завжди відчинені і будинок наповнювали пахощі саду. На терасі спочивали та спілкувалися усією родиною. Діти влаштовували імпровізовані вистави та ярмарки. І сьогодні тут напрочуд затишно. Варто лише присісти на лавці у тіні виноградного листя, помилуватися барвами саду і одразу відчуваєш, як у душі оселяється натхненний спокій і тиха радість буття.

То як, цікаво? Отже, варто відчути атмосферу садиби Коцюбинських наживо.
Чекаємо на вас у музеї!
Довідки та замовлення екскурсій за телефонами:
(0462) 677-481, 678-741, (093) 002-42-96.
Адреса музею: м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 3.