8 червня минає 170 років від дня народження Наталії Іванівни Кобринської. Невичерпна енергія української письменниці і громадської діячки, її працьовитість, почуття суспільного обов’язку були прикладом для багатьох співвітчизниць, заохочуваних нею до літературної і громадської роботи. «Іти крок за кроком, добиватися вищого розвою людства, поборювати ретроградні переконання, доказувати силу і способність, дану жінці природою, пробивати свіжі шляхи в будуче» закликала вона і не відступала від цих своїх принципів ніколи.

Зачинателька і організаторка українського феміністичного руху Наталія Кобринська тонко відчувала дух часу і присвятила себе духовному розкріпаченню співвітчизниць, здобуттю ними рівних з чоловіками прав у всіх сферах людського життя.

У 1884 році з ініціативи Н.Кобринської у Галичині було засновано «Товариство руських жінок» у Станіславі, метою якого було нести нові ідеї в маси за допомогою поширення передової літератури. Глибоко розуміючи, що знайомство з реалістичними творами допоможе жінкам усвідомити своє становище в суспільстві, Наталія Кобринська зазначила у програмних документах новоствореного товариства: «Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духа через літературу, бо література була образом ясних і темних сторін суспільного ладу, його потреб і недостатків».

Разом з Оленою Пчілкою при підтримці й допомозі Івана Франка Наталія Кобринська 1887 року випустила жіночий альманах «Перший вінок». Він став одним із найкращих і найбагатших змістом видань 80-х років ХІХ століття. До альманаху ввійшли твори 17 письменниць, зокрема два оповідання Ганни Барвінок – «Перемогла» і «Жіноче бідування», вірші Дніпрової Чайки «Пізно», «Сестрицям-українкам», «Нічною добою», «Безщасна», «Посуха», оповідання Михайлини Рошкевич «Таку вже бог долю судив» і «Теща».

Олена Пчілка надрукувала в альманасі повість «Товаришки», вірш «Перший вінок», поему «Дебра». Шістнадцятилітня Леся Українка вмістила тут поему «Русалка», вірші «Любка», «На зеленому горбочку», «Поле». Також на сторінках видання з’явилися твори Уляни Кравченко, Анни Павлик, Софії Окуневської, Ольги Франко, Людмили Старицької та інших.

 Наталія Кобринська опублікувала у «Першому вінку» програмні для фемінізму статті: «Про рух жіночий в наших часах», «Замужня жінка середньої верстви», «Про первісну ціль Товариства руських жінок в Станіславові», «Руське жіноцтво в Галичині в наших часах»

Започатковані у період підготовки «Першого вінка» творчі зв’язки Наталії Кобринської з літераторами Чернігівщини зміцніли протягом 1890-х років, коли письменниця працювала над випуском трьох книг альманаху «Наша доля». Тоді Наталію Іванівну  морально і матеріально підтримав Пантелеймон Олександрович Куліш. Практично повністю він профінансував другий випуск цього збірника. Про це йшлося у замітці Кобринської «Згадка про П.Куліша» у журналі «Зоря» №22 за 1897 рік: «Помагав він мені не лише морально, а й матеріально, бо, аби було, чим оплатити друк і коректу, прислав від себе і своєї дружини 120 рублів, так що другий зшиток «Жіночої долі» вийшов майже їх коштом…».

Влітку 1899 року здійснилася давня мрія Наталії Кобринської. У товаристві Ольги Кобилянської вона вирушила до Києва, де тоді відбувався ХІ археологічний з’їзд. Там Н.Кобринська зустрілася з багатьма видатними діячами української культури. У своїх київських домівках її вітали Олена Пчілка, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Старицький, а в Чернігові – родини Михайла Коцюбинського та Бориса Грінченка. Про найглибші враження від спілкування зі своїми естетичними однодумцями письменниця згадувала у листі до М.Коцюбинського від 19 вересня 1899 року: «Ви, шановне панство, стоїте передо мною так ясно і виразно, що майже веду з вами розговори. Та не лише бачу ваші постаті, але цілу Вашу хату, ніби зачарований у казках замок, котрого двері широко отворяються на прибуттє гостя, де він знаходить все, чого забажає. Комфорт і елеганція Вашого дому довго лишаться в моїй пам’яті, як невисказана cердечність, з якою мене у себе приймали-сте».

Тетяна Кузнєцова, завідуюча відділом Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського