Агатангел Кримський – одним із найбільших поліглотів кінця ХІХ - початку ХХ століття. Він десятки мов. Якось, було, на запитання, скількома мовами володіє, він жартома відповів, що йому простіше назвати, якими мовами він не володіє, аніж назвати всі, на яких може читати й говорити.

Аби перерахувати всі напрямки наукової діяльності Агатангела Кримського, знадобиться майже ціла сторінка. Він був визначним істориком Сходу, автором численних книг із історії Туреччини, Персії та багатьох інших східних країн; істориком східних літератур та перського театру; фольклористом та етнографом; дослідником української мови та її діалектів, автором досліджень із історії української літератури, літературним критиком; видавцем творів Степана Руданського та редактором російсько-українського словника. І це ще далеко не всі наукові інтереси Агатангела Кримського. На схилі літ він зізнався, що міг би більше зробити у царині поезії: «можливо, за інших умов з моєї поезії виросла б пишна пальмова алея, але суворі вихори життя дали мені можливість зібрати й зберегти тільки декілька гілок».

15 січня минає 155 років від дня народження відомого поліглота і науковця Агатангела Кримського – з’явився на світ він 15 січня 1871 року у Володимирі-Волинському у сім’ї вчителя. Пізніше Агатангел Кримський напише: «…мій батько з білоруського міщанського роду, мати – полька литовська, - я, знацця, ані кровинки української не маю, тільки що вродився та виріс на Вкраїні». Але в одному з листів до Івана Франка читаємо таке: «Хоч родом я не українець, але цілком поукраїнився».

Після народження сина батьки переїхали до Звенигородки. І це тихе містечко, Шевченківській край, і став батьківською оселею для майбутнього поліглота. Освіту Агатангел Кримський здобував у Острозькій прогімназії, в гімназії в Києві та в колегії Павла Галагана.

Поліглот рано зацікавився мовами східних країн. Його переклади східних поетів на українську підтримав Іван Франко: «Смію радити вам: пишіть вірші, новели, перекладуйте Гафіза, Сааді і кого хочете – сим Ви здобудете собі ім’я і пошану в літературі». Агатангел Кримський переклав стількох східних поетів, що це дозволило йому, по суті, укласти цілу антологію східних поетів. Чимало зразків цих поетів потрапили у І частину його «Пальмового гілля», де у вірші перських та арабських класиків він вкладав і свої почуття, добираючи настроєві епітети, а то і цілі фрази. Іван Франко заохочував Кримського до перекладу поеми «Шахнаме» Фірдоусі. Оригінальна і перекладна поезія Агатангела Кримського становила одне ціле. Героєм його творів завжди була людина з відкритою душею, сильною або слабкою. Поліглот показував людські слабкості та застерігав людей від того, щоб піддаватися їм.

Вищу освіту Кримський здобув у Лазаревському інституті східних мов, збагачував свої знання на історико-філологічному факультеті Московського університету.  Ставши магістром, поїхав на 2 роки у відрядження в Сирію (вона на той час була під пануванням Туреччини). У Бейруті він чимало дізнався про побут сирійців. Но основі вражень від Сирії написав чимало публіцистичного і художнього матеріалу. В меморіальній бібліотеці музею-заповідника маємо книгу Агатангела Кримського «Бейрутські оповідання» (1906), на якій рукою автора написано: «для д.Коцюбінського».

Жилося в Бейруті Кримському непросто. Своїми переживаннями Агатангел Кримський ділився з товаришами.

Після повернення зі Сходу, цілих 20 років, до 1918 року, Агатангел Кримський працював у Лазаревському інституті. Саме в ці 20 років він і створив більшу частину свого наукового доробку, написав чимало поезій, зробив чимало перекладів.

Агатангел Кримський вважав, що, займаючись певною справою, потрібно віддавати їй всього себе. З цього приводу він писав: «Що там з тої науки, коли в ній нема научного живого вогню!».

Переживаючи особисті розчарування в людях, Агатангел Кримський все більше поринає у філологію. Саме вона стає його улюбленою справою. Про свою працю філолога він писав батькові в листі: «Одна відрада – праця: вона заповнює життя, дає насолоду».

1918 року Агатангел Кримський переїхав до Києва, де очолив кафедру східної історії, а наприкінці року його призначили секретарем Академії наук.

Останні два роки свого життя Агатангел Кримський активно працював над темами сходознавства, часто виступав з доповідями та статтями у Львові та Києві про Івана Франка та Ольгу Кобилянську. 1940 року отримав звання заслуженого діяча науки.

Під час Другої світової війни Агатангел Кримський був уже старим і недужим. Через воєнні дії був вимушений виїхати до Казахстану. А 25 січня 1942 року Агатангел Кримський помер. Але його нащадкам залишилося чимало праць – перекладів, поезій, досліджень зі сходознавства, мовознавства, історії літератур.

Марія Коробко, вчений секретар музею-заповідника Михайла Коцюбинського