«..Прийшовши у Криворівню, я довідався, що Коцюбинський живе у дяка Мосейчука. У письменника я застав Володимира Гнатюка. Коцюбинський лежав у ліжку. Я відрекомендувався письменнику. Він підвів голову, оперся на руку і привітно привітався.

Я запам’ятав його приємне обличчя, розумні чорні очі, невелику борідку і лису голову. Він добре виглядав і не справляв враження хворої людини.

Коцюбинський розпитував мене про життя гуцулів. Письменника цікавила їх життєва філософія, погляди гуцулів на суспільне життя. Наша розмова продовжувалась майже годину.

Письменник прожив на Гуцульщині всього лиш півтора місяця. Стан здоров’я  настільки погіршився, що він змушений був покинути наші краї і повернутися до Чернігова. Але і за цей порівняно короткий строк Коцюбинський зібрав багато матеріалу для своїх нових творів. Він планував написати повість «Годованці».

Коцюбинський цікавився побутом гуцулів, природою їх краю. Він зробив далеку і трудну подорож на полонину, ночував при «ватрі» і їв разом з вівчарями «бануш» (куліш).

Коцюбинський мріяв організувати краєзнавчу екскурсію по Косівському повіту. Метою цієї екскурсії було ознайомлення із тими місцями, де ходив із своєю ватагою легендарний ватажок опришків Олекса Довбуш. Ця екскурсія не відбулась через несприятливі кліматичні умови і поганий стан здоров’я письменника.

Більше Коцюбинський не зміг приїхати на Гуцульщину. 25 квітня 1913 року обірвалося життя видатного письменника. Нові твори на теми гуцульського життя так і не були написані Коцюбинським».

P.S. Про вплив зустрічі з Михайлом Коцюбинським на подальшу долю автора допису читайте у наступному повідомленні.      

Далі буде.