Цікаво, що садівник (Нємченко Петро Савич, 1897 року народження), доглядачка (Кузьменко Секлета Іванівна, 1925 року народження) та двірник (Нємченко Анна Олексіївна, 1893 року народження) мешкали на території музею. Всі вони були вихідцями із сіл Чернігівщини: с. Шаповалівка (нині Ніжинський район), с. Макошино (нині Корюківський район), с. Седнів (нині Чернігівський район).

Нємченко Петро Савич, хоча і закінчив тільки початкову сільську школу, був досвідченим садівником. Ще до Другої світової війни він працював у зеленгоспі завідувачем імовірно дослідної ділянки (у документі – «плодопит»). В окупаційний період теж працював у зеленгоспі. Стаж роботи – з 1920 року, на посаді садівника – з 1945 року. Оклад – 410 руб.

Доглядачка Секлета Кузьменко пройшла школу лікнепу і офіційно розпочала трудову діяльність в музеї у 1949 році (до Другої світової війни та під час окупації опікувалася власним господарствам). Мала оклад – 260 руб.

Схожий шлях пройшли і двірник, і прибиральниця (Дудка Варвара Василівна, 1888 року народження, мешкала за адресою – вул. Бєлінського, 16). Освіту вони отримали у двокласному міністерському училищі. До початку Другої світової війни та в період окупації були домогосподарками. Трудову діяльність розпочали в музеї 1946 та 1948 року відповідно. Обидві мали оклади, які дорівнювали 225 руб.

Станом на 1 січня 1952 року принципових змін щодо штату наукових співробітників не відбулося. Але у списку з’явилася нова графа – «національність», яка засвідчила приналежність науковців до українства.

P.S. Архівні документи містять автографи Хоми Михайловича Коцюбинського.

Далі буде.