Думаючи про престиж музею, Хома Коцюбинський писав: "Про будинок для адміністративно-господарських потреб говорить весь Чернігів. Під час будівельних робіт 24 жовтня 1955 року в порядку нагляду я вийшов, щоб подивитися на "будівництво".

Зі мною стався удар. Не тільки мене вразило "будівництво"... всі, хто проходив, дивувалися та обурювалися». І далі наголошує: «Питання йдеться не про будівництво квартири для мене та моєї родини, як це трактує чернігівське керівництво. Питання йде про будівництво службового будинку для музею, який відповідав би вимогам музейної справи. Музей задихається в 3-х кімнатах, його фонди зберігаються не так, як того вимагають правила зберігання цінних документів, бібліотека розкидана, науковці не мають місця (для роботи), мій кабінет знаходиться у моїй спальні».

Листи з таким текстом були спрямовані й у інші інстанції, часто-густо по декілька разів на одну й теж саму адресу. Так, у черговому листі до першого секретаря ЦК КПУ Олексія Кириченка, Хома Коцюбинський писав: «Невже, думається мені, Михайло Коцюбинський, який разом з Тарасом Шевченком, Лесею Українкою та Іваном Франком прославив Україну, не заслуговує на те, щоб його будинок звільнили від житла та службових потреб і розгорнули в ньому відповідну роботу».    

Майже за 2 місяця до смерті (помер на початку травня 1956 року від вогнищевої пневмонії – Авт.) Хома Михайлович, продовжуючи відстоювати свою позицію щодо будівництва адмінбудинку, пише лист до заступника Міністра культури УРСР Ростислава Бабійчука: «Це вже, напевне, останній лист, бо я написав силу листів, і всі як у прірву кинуті – жодної відповіді, а я, певне, прослив як небезпечна, неспокійна людина. Пробачте і не гнівайтеся на мене. Така я вже неспокійна людина, такою я, на жаль, зостануся до смерті».

Історичний P.S. Адміністративно-господарський будинок було здано в експлуатацію у 1957 році не за проєктом Хоми Коцюбинського.