07 серпня 1954 року виконком Чернігівської міської ради депутатів трудящих приймає рішення № 1236 «Щодо розширення території меморіального музею М.М. Коцюбинського», у якому наголошувалося – розміщення квартири директора і канцелярії у кімнатах, де жив видатний український письменник Михайло Коцюбинський, недопустимо.

І далі:

• звільнити будинок-музей і дворові будівлі від мешканців;
• відтворити всю обстановку, яка оточувала письменника;
• використовувати приміщення тільки як музей;
• розширити територію музею за рахунок садиби № 5 по вул. Крива площею 750 м²;
• знести старі житлові будинки на садибі № 5 по вул. Крива та побудувати 8-квартирний будинок для переселення мешканців будинків, які підлягають знесенню;
• головному архітектору міста т. Букловському і завміськкомунгоспом т. Заболотному до 25 серпня 1954 року розробити технічну документацію на будівництво будинку дирекції музею;
• просити виконком Обласної ради депутатів трудящих порушити клопотання  перед Міністерством культури УРСР і Міністерством комунального господарства УРСР про виділення асигнувань на будівництво будинку дирекції музею і 8-квартирного будинку для переселення мешканців.

15 листопада 1955 року у листі на адресу редакції газети «Правда» Хома Коцюбинський розкриває подробиці: «Садиба музею межує із кутовою ділянкою, яка виходить на вулиці Коцюбинського та Криву, всього 750 м². На ділянці стоять два старі 4-х і 3-х квартирні будинки. Їх вбиральні вічно переповнені, а запахи проникають у кімнати музею. Виселивши і знісши ці два будиночки, можна збудувати адміністративно-господарський будинок для потреб музею.

За нашим проектом новий будинок своїми вікнами мав би «дивитися» у двір садиби для спостереження за всім музеєм та його територією. Місце, яке виходить на вулицю Коцюбинського, необхідно озеленити та впорядкувати. Про це я без кінця говорив у всіх інстанціях, як до війни, так і після неї».

Далі буде.