Відомо, що остання установа, яка працювала у будинку Коцюбинського до організації музею письменника – бібліотека. Судячи з усього, остання не була зразком для наслідування. Ось як згадує про неї Хома Коцюбинський: «Коцюбинським у Чернігові не цікавилися… Настрій у Чернігові був такий: організовувати музей М.М. Коцюбинського не потрібно. Садибу міськрада використовувала як кар’єр для видобутку піску та глини. Межі садиби були порушені сусідами на 1700 м².

До 1934 року у будинку розміщувалася бібліотека на 1000 книг, яка нібито носила ім’я Михайла Коцюбинського, але вивіски не було. Завідувала бібліотекою малограмотна жінка. Деякі відвідувачі тут і ночували, підклавши книгу під голову. Після «читання» книг курцями зникали аркуші. У 1933 році бібліотеку було закрито, а 15 вересня 1934 року Чернігівський облвиконком видає постанову «Про відзначення 70-річчя з дня народження  письменника М.М. Коцюбинського» (було розпочато роботу з організації музею – Авт.).

Але у сьогоднішньому дописі ми робимо наголос на тому, які приміщення та яким чином були задіяні у бібліотечній справі. Читальні були розміщені у вітальні та дівочій (див. на плані №№ 1, 5). Відповідно до презентованого документа, робоче місце бібліотекарки знаходилося в сінях (див. № 4). Цікаво, що бібліотека мала музей – точніше музейну кімнату – Михайла Коцюбинського, розміщену у робочому кабінеті (нині спочивальня – Авт., див. № 2), а їдальня (див. № 6) та бабусина кімната (див. № 7) були житловими приміщеннями. На сьогодні складно сказати хто в них мешкав. Можливо очільниця бібліотеки разом з родиною або ті, кого залишали на ніч.

Підсумовуючи вищевикладену інформацію, можна зробити висновок, що Хомі Коцюбинському дістався складний спадок, який потрібно було не тільки реанімувати, але й перетворити в Музей, до якого б пішли відвідувачі. І це йому вдалося.